Meu querido Beija-Flor.

O dia estava lindo na pequena cidade de Itaporanga D'Ajuda, Município do Estado de Sergipe, no Nordeste brasileiro. Eu me encontrava em uma sub-estação de energia elétrica prestando serviços na área interna. O lugar devia ter uns cinco mil metros quadrados cercados por um alambrado que isolava o perímetro da mata que o cercava. O escritório era de alvenaria pintadas de branco e tinha uma imensa parede de vidro transparente que permitia a visão de toda a área á sua frente. Lá dentro era possível ver toda sorte de instrumentos de medição de cargas elétricas, chaves de segurança e luzes de emergência. O encarregado, sempre presente ficava de olho nos instrumentos e na área, á disposição para qualquer eventualidade. O piso do lugar era todo coberto com brita fina que servia de material isolante, os postes eram baixos e sustentavam cabos de alta tensão e transformadores enormes. Foi ali, parado á frente da enorme parede de vidro que ao observar a área eu pude ver que um pequeno pássaro voava rápido naquela direção. Imaginei que o animal fosse desviar-se, mas ao passar por mim o bicho chocou-se contra a vidraça e foi direto ao chão quase aos meus pés. Vi que tratava-se de um beija-flor, um pequenino e lindo pássaro super colorido e que voa muito veloz em busca de flores para sorver o néctar. Aquele pobre animal estava inerte, ofegava e o coraçãozinho estava batendo em ritmo muito acelerado. Peguei-o na mão e comecei a fazer carinho no peito, assas e na cabeça enquanto soprava-o levemente. Despejei algumas gotas de água sobre seu pequenino corpo e continuei a massagear. Confesso que chorei emocionado diante da preocupação com aquela bela e pequenina ave que agonizava em minha mão. Foram alguns minutos e senti que ele moveu-se. Feliz acelerei as massagens e vi que seus olhinhos abriram e ele estava de pé. Fui abrindo a mão aos poucos e enfim ele recuperado voou em direção a mata. Eu fiquei ali, remoendo a emoção de ter feito algo útil para o Colibri e logo depois, alguns minutos o danadinho retornou e pousou na minha mão novamente. Desta vez ele abriu as asas, fez uns gracejos e voltou a voar. Chorei muito naquele momento porque senti a gratidão do beija-flor. Aquele gesto me marcou tanto que hoje, após vinte anos do fato eu estou aqui relembrando. O Planeta Terra não é nosso, mas nós vivemos nele e podemos administrar tudo que nele há. Quanto melhor a nossa administração, maior a harmonia entre nós, a Fauna,a Flora e toda Biodiversidade do planeta melhorando a qualidade de vida para todos.

Texto de Tony Casanova - Direitos Autorais reservados ao autor.
Siga-me no Twitter @prodacultural
Adicione meu Facebook tony.casanova1

.......................................................................................

My dear Hummingbird.

The day was beautiful in the small town of D'Itaporanga Help, Municipality of the State of Sergipe, Northeast Brazil. I was in a sub-power station providing services in the internal area. The place must have been five thousand square meters surrounded by a fence that isolated the perimeter of the forest that surrounded him. The office was brick painted white and had a huge transparent glass wall that allowed the view of the entire area in front of her. Inside was possible to see all manner of instruments for measuring electrical charges, safety switches and emergency lights. The charge, this was always an eye on the instruments and area, disposal for any eventuality. The floor of the whole place was covered with fine gravel which was used as insulating material, the posts were held low and high voltage cables and transformers huge. It was there, standing in front of the huge glass wall to observe the area I could see a little bird flew quickly in that direction. I figured the animal was swerving, but pass me the beast crashed into the window and went straight to the ground almost at my feet. I saw that it was a hummingbird, a tiny and super colorful and beautiful bird who flies very fast in search of flowers to sip nectar. That poor animal was inert, panting and little heart was beating very fast pace. I took it in hand and started to caress his chest, wings and head as she blew him lightly. I poured a few drops of water on her tiny body and continued to massage. I confess that I cried in front of thrilled concerns with that beautiful little bird that was dying in my hand. There were a few minutes and I felt he moved. Happy sped massages and saw his little eyes opened and he was standing. I was opening the hand gradually recovered and finally he flew toward the forest. I stood there, mulling over the excitement of having done something useful for the Colibri and soon after, the rascal few minutes returned and landed on my hand again. This time he opened his wings, made a few jokes and went flying. I cried a lot at the moment because I felt the gratitude of the hummingbird. The gesture touched me so much that today, after twenty years of the fact I'm here reminiscing. The Earth is not ours, but we live it and we can manage everything in it. The better our management, greater harmony among us, Fauna, Flora and Biodiversity throughout the world by improving the quality of life for all.

Text Tony Casanova - Copyright reserved to the author.
Follow me on Twitter @ prodacultural
Add my Facebook tony.casanova1

.......................................................................................

Mi querido colibrí.

El día era hermoso, en el pequeño pueblo de D'Ayuda Itaporanga, Municipio del Estado de Sergipe, noreste de Brasil. Yo estaba en una sub estación de energía prestación de servicios en el área interna. El lugar debe haber sido de cinco mil metros cuadrados, rodeado por una valla que aislaba el perímetro del bosque que lo rodeaba. La oficina fue de ladrillo pintado de blanco y tenía una enorme pared de cristal transparente que permite la vista de toda la zona en frente de ella. En el interior se podía ver todo tipo de instrumentos para la medición de las cargas eléctricas, interruptores de seguridad y luces de emergencia. El cargo, que era siempre un ojo en los instrumentos y de la zona, disposición para cualquier eventualidad. El suelo de todo el lugar estaba cubierto de grava fina que se utilizó como material aislante, los mensajes se celebraron cables y transformadores enormes baja y alta tensión. Fue allí, de pie delante de la enorme pared de cristal para observar el área que pude ver un pequeño pájaro voló rápidamente en esa dirección. Pensé que el animal fue Virar, pero me paso la bestia se estrelló contra la ventana y se dirigió directamente al suelo casi a mis pies. Vi que era un colibrí, un pájaro colorido y hermoso pequeño y super que vuela muy rápido en busca de flores a beber el néctar. El pobre animal estaba inerte, jadeando y poco corazón latía muy rápido ritmo. Lo tomé de la mano y comenzó a acariciar su pecho, las alas y la cabeza mientras le soplaba suavemente. Vertí unas gotas de agua sobre su pequeño cuerpo y continué masaje. Confieso que lloré delante de las preocupaciones encantados con ese hermoso pajarito que estaba muriendo en la mano. Había unos pocos minutos y sentí que se movía. Feliz aceleró masajes y vio a sus pequeños ojos se abrieron y él estaba de pie. Estaba abriendo la mano se recuperó poco a poco y, finalmente, voló hacia el bosque. Me quedé allí, dándole vueltas a la emoción de haber hecho algo útil para el Colibri y poco después, el pícaro pocos minutos regresó y aterrizó en mi mano. Esta vez abrió sus alas, hizo un par de chistes y se fue volando. Lloré mucho por el momento porque sentía la gratitud del colibrí. El gesto me conmovió tanto que hoy, después de veinte años del hecho de que estoy aquí recordar el pasado. La Tierra no es nuestra, pero la vivimos y podemos manejar todo su contenido. El mejor nuestra gestión, una mayor armonía entre nosotros, fauna, flora y la biodiversidad en todo el mundo mediante la mejora de la calidad de vida para todos.

Texto de Tony Casanova - Derechos de autor reservados al autor.
Sígueme en Twitter @ prodacultural
Añadir mi Facebook tony.casanova1

................................................ .....................................

Mein lieber Hummingbird.

Der Tag war schön in der kleinen Stadt D'Itaporanga Hilfe, Gemeinde des Staates Sergipe, Nordost-Brasilien. Ich war in einer Sub-Kraftwerk der Erbringung von Dienstleistungen in den internen Bereich. Der Ort muß fünftausend Quadratmetern von einem Zaun, die den Umfang des Waldes, die ihn umgeben isoliert umgeben haben. Das Büro wurde Backstein weiß lackiert und hatte einen riesigen durchsichtigen Glaswand, die den Blick auf die gesamte Fläche vor ihr erlaubt. Innen war es möglich, alle Arten von Instrumenten zur Messung von elektrischen Ladungen, Sicherheitsschalter und Notbeleuchtung sehen. Die Ladung war dies immer ein Auge auf die Instrumente und Umgebung, Entsorgung für alle Eventualitäten. Der Boden der ganze Ort mit feinem Kies, die als Isoliermaterial verwendet wurde abgedeckt, wurden die Beiträge niedrig und Hochspannungskabel und Transformatoren riesige gehalten. Es war dort, stand vor der großen Glaswand auf den Bereich I einen kleinen Vogel flog schnell in diese Richtung sehen konnte beobachten. Ich dachte, das Tier ausweichen, aber gib mir das Tier stürzte in das Fenster und ging direkt auf den Boden fast zu meinen Füßen. Ich sah, dass es ein Kolibri, ein kleines und sehr bunter und schöner Vogel, der sehr schnell auf der Suche nach Blumen zu schlürfen Nektar fliegt war. Das arme Tier war inert, keuchend und wenig Herz schlug sehr schnellen Tempo. Ich nahm es in die Hand und begann zu streicheln seine Brust, Flügel und Kopf, als sie ihn blies leicht. Ich schüttete ein paar Tropfen des Wassers auf ihrem winzigen Körper und setzte zu massieren. Ich gestehe, dass ich vor begeistert Bedenken rief mit dieser schönen kleinen Vogel, der in meiner Hand im Sterben lag. Es gab ein paar Minuten und ich fühlte er sich bewegte. Glücklich raste Massagen und sah seinen kleinen Augen geöffnet und er stand. Ich öffnete die Hand allmählich erholt und schließlich flog er in Richtung des Waldes. Ich stand da, grübelt über die Aufregung, etwas getan nützlich für das Colibri und bald nach, der Schlingel paar Minuten zurück und landete auf meiner Hand wieder. Diesmal öffnete er seine Flügel, machte ein paar Witze und flog. Ich weinte viel im Moment, weil ich die Dankbarkeit der Kolibri fühlte. Die Geste berührte mich so sehr, dass heute, nach zwanzig Jahren der Tatsache, ich bin hier in Erinnerungen. Die Erde gehört uns nicht, aber wir leben und wir können alles in ihr zu verwalten. Je besser unser Management, größere Harmonie unter uns, Fauna, Flora und Artenvielfalt auf der ganzen Welt durch die Verbesserung der Lebensqualität für alle.

Text Tony Casanova - Copyright an den Autor vorbehalten.
Folgen Sie mir auf Twitter @ prodacultural
In meinem Facebook tony.casanova1

.......................................................................................

Mio caro Hummingbird.

La giornata era bella, nella piccola città di D'Itaporanga Guida, Comune dello Stato di Sergipe, nord-est del Brasile. Ero in una stazione di sub-potenza che forniscono servizi nella zona interna. Il luogo deve essere stato cinquemila metri quadrati circondati da una recinzione che isolava il perimetro del bosco che lo circondava. L'ufficio è stato in mattoni dipinti di bianco e aveva un enorme parete di vetro trasparente, che ha permesso la visione di tutta la zona di fronte a lei. All'interno era possibile vedere tutti i tipi di strumenti per la misura di cariche elettriche, interruttori di sicurezza e luci di emergenza. La carica, questo è stato sempre un occhio sugli strumenti e l'area, disposizione per qualsiasi evenienza. Il pavimento di tutto il luogo era coperto di ghiaia sottile che è stato utilizzato come materiale isolante, i posti sono tenute cavi di bassa e alta tensione e trasformatori enormi. Era lì, in piedi davanti alla parete di vetro enorme per osservare la zona ho potuto vedere un uccellino volò rapidamente in quella direzione. Ho pensato che l'animale è stato deviando, ma farmi passare la bestia si schiantò contro la finestra e andò dritto al suolo quasi ai miei piedi. Ho visto che si trattava di un colibrì, un piccolo e super uccello colorato e bello che vola molto veloce in cerca di fiori da sorseggiare il nettare. Quel povero animale era inerte, ansimando e piccolo cuore batteva ritmo molto veloce. Lo presi in mano e cominciai ad accarezzare il petto, le ali e la testa mentre lei lo soffiava leggera. Ho versato qualche goccia di acqua sul suo piccolo corpo e continuai a massaggio. Confesso che ho pianto di fronte a preoccupazioni entusiasta con quel bellissimo uccellino che stava morendo nella mia mano. Ci sono stati un paio di minuti e ho sentito si è trasferito. Buon accelerato massaggi e ha visto i suoi piccoli occhi si aprirono e lui era in piedi. Stavo aprendo la mano gradualmente recuperato e alla fine volò verso la foresta. Rimasi lì, rimuginando l'emozione di aver fatto qualcosa di utile per il Colibri e, subito dopo, il furfante pochi minuti restituiti ed è atterrato sulla mia mano di nuovo. Questa volta ha aperto le sue ali, ha fatto un paio di battute e volò via. Ho pianto molto in questo momento, perché ho sentito la gratitudine dei colibrì. Il gesto mi ha toccato così tanto che oggi, dopo vent'anni di fatto sto qui ricordi. La Terra non è nostra, ma la viviamo e siamo in grado di gestire tutto ciò che contiene. La migliore la nostra gestione, una maggiore armonia tra noi, Fauna, Flora e della biodiversità in tutto il mondo per migliorare la qualità della vita per tutti.

Testo Tony Casanova - Copyright riservato all'autore.
Seguimi su Twitter @ prodacultural
Aggiungi il mio Facebook tony.casanova1

................................................ .....................................

Мой дорогой Hummingbird.

День был красивым в маленьком городке D'Itaporanga Помощь, муниципалитет штата Сержипи, северо-востоке Бразилии. Я был в суб-электростанции предоставлении услуг во внутренние области. Место должно быть, было пять тысяч квадратных метров окружен забором, что изолированные периметру леса, который окружал его. Офис был окрашен в белый цвет кирпича и имели огромный прозрачной стеклянной стеной, которая позволила вид на всю площадь перед ней. Внутри можно было увидеть всевозможные приборы для измерения электрических зарядов, выключателей безопасности и аварийного освещения. Заряд, это всегда было в поле зрения инструментов и области, распоряжение к любому повороту событий. Этаж целое место было покрыто мелким гравием, который использовался в качестве изоляционного материала, посты занимали низкого и высокого напряжения кабели и трансформаторы огромным. Именно там, стоя перед огромной стеклянной стеной для наблюдения области, я мог видеть птичка полетела быстро в этом направлении. Я полагал, что животное сворачивает, но передать мне зверя врезался в окно и пошел прямо на землю почти у моих ног. Я увидел, что это колибри, крошечный и супер красочный и красивый птица, которая летит очень быстро в поисках цветов нектар глоток. Это бедное животное было инертным, тяжело дыша и маленькое сердце билось очень быстрыми темпами. Я взял его в руки и начал ласкать грудь, крылья и голова, как она послала ему слегка. Я вылил несколько капель воды на ее маленькое тело и продолжал массаж. Признаюсь, я плакал перед взволнован, что проблемы с красивой маленькой птице, которая умирала в моей руке. Были несколько минут, и я чувствовал, что он переехал. Счастливые ускорился массажи и увидел маленькие глаза открылись, и он стоял. Я открывал руки постепенно восстанавливается и, наконец, он полетел в сторону леса. Я стоял там, обдумывал волнение сделав что-то полезное для Colibri и вскоре после этого, негодяй несколько минут вернулся и приземлился на мою руку. На этот раз он открыл свои крылья, сделал несколько шуток и полетел. Я много плакала в тот момент, потому что я чувствовал благодарность колибри. Жест тронул меня так много, что сегодня, спустя двадцать лет на то, что я здесь вспоминать. Земля не наш, но мы живем, и мы можем управлять всем в нем. Более эффективного управления нашими, большую гармонию среди нас, фауны, флоры и биоразнообразия во всем мире за счет улучшения качества жизни для всех.

Текст Тони Казанова - Copyright защищены автором.
Следуйте за мной на Twitter @ prodacultural
Добавить мой Facebook tony.casanova1

................................................ .....................................


Mon cher Hummingbird.

La journée était belle dans la petite ville d'Itaporanga Aide, municipalité de l'État de Sergipe, Nordeste du Brésil. J'étais dans une station sous-alimentation fournissant des services dans la zone interne. L'endroit doit avoir été cinq mille mètres carrés, entouré par une clôture qui isole le périmètre de la forêt qui l'entourait. Le bureau a été brique peinte en blanc et avait un immense mur de verre transparent qui a permis à la vue de toute la zone en face d'elle. A l'intérieur était possible de voir toutes sortes d'instruments pour mesurer les charges électriques, interrupteurs de sécurité et gyrophares. La charge, ce fut toujours un oeil sur les instruments et la région, l'élimination à toute éventualité. Le sol de toute la place était couverte de gravillons qui a été utilisé comme matériau isolant, les messages ont été organisées câbles et les transformateurs d'énormes basse et haute tension. Il était là, debout devant le mur de verre énorme pour observer la zone, je pouvais voir un petit oiseau s'est envolé rapidement dans cette direction. J'ai pensé que l'animal a été une embardée, mais passez-moi la bête s'est écrasé dans la fenêtre et est allé directement sur le sol presque à mes pieds. J'ai vu que c'était un colibri, un oiseau coloré et belle petite et super qui vole très vite en quête de fleurs à siroter le nectar. Ce pauvre animal était inerte, haletant et petit coeur battait rythme très rapide. Je l'ai pris en main et a commencé à caresser sa poitrine, ailes et la tête comme elle le lui a soufflé à la légère. J'ai versé quelques gouttes d'eau sur son corps minuscule et a continué à massage. J'avoue que j'ai pleuré devant des préoccupations ravis avec ce beau petit oiseau qui allait mourir dans ma main. Il y avait quelques minutes et j'ai senti qu'il bougeait. Joyeux a filé massages et vu ses petits yeux ouverts et il était debout. J'ouvrais la main progressivement récupéré et finalement il s'est envolé vers la forêt. Je me tenais là, ressassant l'excitation d'avoir fait quelque chose d'utile pour le Colibri et peu de temps après, le coquin quelques minutes retourné et a atterri sur ma main. Cette fois, il a ouvert ses ailes, a fait quelques blagues et est allé voler. J'ai beaucoup pleuré pour le moment car je me suis senti la gratitude du colibri. Le geste m'a touché autant que, aujourd'hui, après vingt ans de le fait que je suis ici souvenirs. La Terre n'est pas la nôtre, mais nous vivons et nous pouvons gérer tout cela. Le mieux notre gestion, une plus grande harmonie entre nous, faune, flore et de la biodiversité dans le monde entier en améliorant la qualité de vie pour tous.

Texte Tony Casanova - Copyright réservée à l'auteur.
Suivez-moi sur Twitter @ prodacultural
Ajouter mon Facebook tony.casanova1

.................................................. ...................................

Мій дорогий Hummingbird.

День був красивим в маленькому містечку D'Itaporanga Допомога, муніципалітет штату Сержіпі, північному сході Бразилії. Я був в суб-електростанції надання послуг у внутрішні області. Місце має бути, було п'ять тисяч квадратних метрів оточений парканом, що ізольовані периметру лісу, який оточував його. Офіс був пофарбований у білий колір цегли і мали величезний прозорою скляною стіною, яка дозволила вид на всю площу перед нею. Всередині можна було побачити всілякі прилади для вимірювання електричних зарядів, вимикачів безпеки та аварійного освітлення. Заряд, це завжди було в полі зору інструментів та області, розпорядження до будь-якого повороту подій. Поверх ціле місце було покрито дрібним гравієм, який використовувався в якості ізоляційного матеріалу, пости займали низької і високої напруги кабелі та трансформатори величезним. Саме там, стоячи перед величезною скляною стіною для спостереження області, я міг бачити пташка полетіла швидко в цьому напрямку. Я вважав, що тварина згортає, але передати мені звіра врізався у вікно і пішов прямо на землю майже біля моїх ніг. Я побачив, що це колібрі, крихітний і супер барвистий і красивий птах, яка летить дуже швидко в пошуках квітів нектар ковток. Це бідна тварина було інертним, важко дихаючи і маленьке серце билося дуже швидкими темпами. Я взяв його в руки і почав пестити груди, крила і голова, як вона послала йому злегка. Я вилив кілька крапель води на її маленьке тіло і продовжував масаж. Зізнаюся, я плакав перед схвильований, що проблеми з красивою маленької птиці, яка вмирала в моїй руці. Були кілька хвилин, і я відчував, що він переїхав. Щасливі прискорився масажі і побачив маленькі очі відкрилися, і він стояв. Я відкривав руки поступово відновлюється і, нарешті, він полетів у бік лісу. Я стояв там, обдумував хвилювання зробивши щось корисне для Colibri і незабаром після цього, негідник кілька хвилин повернувся і приземлився на мою руку. На цей раз він відкрив свої крила, зробив кілька жартів і полетів. Я багато плакала в той момент, тому що я відчував вдячність колібрі. Жест торкнув мене так багато, що сьогодні, через двадцять років на те, що я тут згадувати. Земля не наш, але ми живемо, і ми можемо управляти всім в ньому. Більш ефективного управління нашими, велику гармонію серед нас, фауни, флори та біорізноманіття у всьому світі за рахунок поліпшення якості життя для всіх.

Текст Тоні Казанова - Copyright захищені автором.
Слідуйте за мною на Twitter @ prodacultural
Додати мій Facebook tony.casanova1

................................................ .....................................

ที่รักของฉัน Hummingbird

วันนี้เป็นวันที่สวยงามในเมืองเล็ก ๆ ของช่วยเหลือ D'Itaporanga, Municipality of State of Sergipe ภาคตะวันออกเฉียงเหนือบราซิล ผมอยู่ในสถานีย่อยไฟฟ้าให้บริการในพื้นที่ภายใน สถานที่ที่ต้องมีห้าพันตารางเมตรล้อมรอบด้วยรั้วที่แยกปริมณฑลของป่าที่ล้อมรอบเขา อิฐสำนักงานทาสีขาวและมีผนังกระจกขนาดใหญ่ที่ได้รับอนุญาตโปร่งใสมุมมองของพื้นที่ทั้งหมดในด้านหน้าของเธอ ภายในเป็นไปได้ที่จะเห็นลักษณะของเครื่องมือทั้งหมดสำหรับการวัดค่าไฟฟ้า, สวิทช์ด้านความปลอดภัยและไฟฉุกเฉิน ค่าใช้จ่ายนี้ก็มักจะตาบนเครื่องมือและพื้นที่การกำจัดสำหรับเหตุการณ์ที่ไม่แน่นอนใด ๆ พื้นของสถ​​านที่ทั้งถูกปกคลุมด้วยกรวดดีซึ่งถูกใช้เป็นวัสดุฉนวนโพสต์ถูกจัดขึ้นต่ำและสูงสายเคเบิลแรงดันไฟฟ้าและหม้อแปลงไฟฟ้​​าขนาดใหญ่ มันอยู่ที่นั่นยืนอยู่ในด้านหน้าของผนังกระจกขนาดใหญ่ที่จะสังเกตเห็นพื้นที่ฉันจะได้เห็นนกน้อยที่บินได้อย่างรวดเร็วในทิศทางที่ ฉันคิดว่าสัตว์ที่ได้รับการเลี้ยว แต่ผ่านไปสัตว์ชนเข้ากับหน้าต่างและเดินตรงไปที่พื้นดินเกือบที่เท้าของฉัน ผมเห็นว่ามันเป็นนกที่นกที่มีสีสันและสวยงามขนาดเล็กและซุปเปอร์ที่บินไปอย่างรวดเร็วมากในการค้นหาของดอกไม้ทิพย์จิบ สัตว์ที่น่าสงสารคือเฉื่อยหอบและหัวใจเต้นเร็วมาก ฉันเอามันอยู่ในมือและเริ่มที่จะกอดรัดหน้าอกปีกหัวของเขาและขณะที่เธอพัดเขาเบา ๆ ผมเทไม่กี่หยดของน้ำในร่างกายน้อย ๆ ของเธอและยังคงนวด ผมสารภาพว่าผมร้องไห้ในด้านหน้าของความกังวลตื่นเต้นกับนกน้อยที่สวยงามที่กำลังจะตายในมือของฉัน มีไม่กี่นาทีเป็นและผมก็รู้สึกว่าเขาจะย้าย มีความสุข sped บริการนวดและเห็นดวงตาของเล็ก ๆ น้อย ๆ ของเขาเปิดออกและเขาก็กำลังยืนอยู่ ผมเปิดมือค่อย ๆ หายในที่สุดเขาก็บินไปทางป่า ผมยืนอยู่ที่นั่น mulling กว่าความตื่นเต้นของการได้ทำสิ่งที่มีประโยชน์สำหรับ Colibri และไม่นานหลังจากนั้นไม่กี่นาทีคนพาลกลับมาและร่อนลงบนมือของฉันอีกครั้ง เวลาที่เขาเปิดปีกของเขานี้ทำเรื่องตลกไม่กี่และไปบิน ฉันร้องไห้เป็นจำนวนมากในขณะนี้เพราะผมรู้สึกขอบคุณของนก ท่าทางสัมผัสฉันมากว่าวันนี้หลังจากยี่สิบปีของความเป็นจริงที่ฉันที่นี่ reminiscing โลกไม่ได้เป็นของเรา แต่เราอยู่มันและเราสามารถจัดการทุกอย่างในนั้น ดีกว่าการจัดการของเรา, ความสามัคคีมากขึ้นในหมู่พวกเรา, Flora สัตว์และความหลากหลายทางชีวภาพทั่วโลกโดยการปรับปรุงคุณภาพชีวิตสำหรับทุกคน

ข้อความโทนี่ Casanova - ลิขสิทธิ์ลิขสิทธิ์ที่ผู้เขียน
ปฏิบัติตามฉัน Twitter @ prodacultural
เพิ่ม Facebook tony.casanova1 ของฉัน