Romance - Um ano em apenas um minuto.


Era uma tarde ensolarada e quente no pequeno município de Minnesota, Estados Unidos. Ás margens do rio Mississippi, sentada num pequeno atracadouro estava Helen, pensativa e com olhar tão triste que chegava contrastar com a paisagem. Enquanto sua imagem refletia nas águas límpidas do rio, Helen deixava rolar as lágrimas quentes nas águas geladas do Mississippi. Naquela tarde fazia um ano desde que seu amor partira e a deixara com o coração partido. Doze meses antes ela conhecera o jovem médico Allan numa festa do seu curso de enfermagem. Tornaram-se amigos e pouco tempo depois descobriram que se gostavam e começaram a namorar. A paixão fora intensa e a cada dia eles estavam mais e mais envolvidos. Ela já teve outros namorados, mas sempre encarava como namoricos e nenhum representou nada sério. Não como Allan. O rapaz estava em Minnesota com os pais que estavam em turnê de férias pelos Estados Unidos. O namoro logo foi aprovado pelos pais do garoto que adoraram Helen e a tratavam com extremo carinho, quase como uma filha. Todos os momentos foram intensos e felizes e na pequena cidade os conhecidos e amigos faziam torcida pelo casal. Mas quis o destino pregar uma peça no casal e Allan, após um telefonema que recebeu, correu aos braços de Helen com feições de tristeza. Assustada ela perguntou-lhe o que acontecera e ele respondeu que teria que voltar a Washington para atender a um chamado do Hospital Central para prestar serviços no local. Imediatamente Helen perguntou por quanto tempo. Ele chorando, deu de ombros e respondeu que não sabia. Naquele momento o mundo abriu-se ao pés dela. Todas as nuvens tornaram-se negras e o dia claro tornou-se uma noite de breu. Como viveria sem ele? Que faria da sua vida sem Allan? As mesmas perguntas rondavam a cabeça do médico. Entristeceram e passaram a viver os momentos juntos como se fossem os últimos dias de suas vidas. Helen, enquanto sentada a beira do lago, reviveu tudo que passara com Allan em apenas um único minuto. Mergulhara em devaneios, perdida, sem rumo como nau sem leme. A moça perdera em um ano, o equivalente a dez quilos e devido a profunda tristeza recusava-se a alimentar-se devidamente, comendo apenas em momentos cruciais. Seu rosto já não aparentava a jovialidade de sempre e os olhos perderam o brilho. Estava ali, envolta em pensamentos e nem percebeu a chegada da sua mãe.
- Filha!
Sem ter ouvido ela continuou pensativa.
- Filha!
- Mamãe, por favor. Preciso ficar sozinha e além disso eu já sei o que irá dizer: "Filha vem comer, voce precisa alimentar-se". Mas eu não estou com fome mamãe, deixe-me sozinha, por favor!
- Não é isso filha. Voce tem visita, porque não vem comigo?
- Mamãe eu não quero ver ninguém, diz que não estou.
- Mas é importante filha, vem comigo.
- Se eu for depois posso voltar aqui e ficar sozinha?
- Se quiser poderá sim, mas vamos comigo tá bem?
- Tá, vai e avisa que já estarei chegando.
Helen dirigiu-se até a casa a contragosto, não estava disposta a visitas e muito menos bate-papos naquela hora. Preferia o silêncio do lago e a multidão dos seus pensamentos tristes.
- Mamãe, cheguei, onde está a visita?
- Aqui Helen!
- Ela tremeu ao ouvir a voz ao fundo. Sem acreditar correu até lá e foi certificar-se de que não estava sendo vítima dos seus sonhos. Chegando até o local de onde ouvira a voz ela pode confirmar suas suspeitas: Lá estava Allan, mais magro, abatido, mas com um sorriso igual ao que estava nos lábios dela.
Num abraço interminável eles choraram abraçadinhos, quietos, felizes.
- Mas como? Perguntou Helen.
- Eu não suportei viver longe de voce meu amor. Larguei tudo e agora estou aqui e prometo não ir mais embora, mas só se voce me aceitar, se não eu terei que voltar a Washington.
- Claro que aceito seu bobo! Claro que aceito!
No mês seguinte aconteceu em Minnesota o maior e mais animado casamento da cidade, onde Helen e Allan puderam exibir nos rostos o sorriso vitorioso do casal mais feliz do mundo.

Texto de Tony Casanova - Direitos Autorais reservados exclusivamente ao autor.
Nota - Esta é uma obra de ficção, qualquer semelhança com pessoas ou fatos terá sido mera coincidência.

Meu Facebook - tony.casanova1
Meu Twitter - @prodacultural

.......................................................................................

Romance - A year in just a minute.

It was a hot and sunny afternoon in small town Minnesota, United States. On the banks of the Mississippi River, sitting on a small dock was Helen, thoughtful and sad gaze that came to contrast with the landscape. While his image reflected in the clear waters of the river, Helen let the hot tears rolling into the icy waters of the Mississippi. That afternoon was a year since his love was gone and left her heartbroken. Twelve months before she met the young doctor Allan a party of their nursing program. They became friends and soon after discovered that they liked and started dating. The passion was intense and every day they were more and more involved. She's had other boyfriends, but always regarded as flirting and none represented nothing serious. Not like Allan. The boy was in Minnesota to parents who were touring holiday in the United States. The dating was soon approved by the parents of the boy who loved Helen and treated with extreme affection, almost like a daughter. All times were intense and happy and the small town acquaintances and friends were rooting for couple. But fate would play a trick on the couple and Allan after he received a phone call, went to the arms of Helen with features of sorrow. Startled, she asked him what happened and he said he would have to return to Washington to attend a call Central Hospital to provide services on site. Helen immediately asked for how long. He crying, shrugged and said he did not know. At that moment the world opened up to her feet. All the clouds became black and clear day became a night of pitch. How to live without it? What would your life without Allan? The same questions were around the doctor's head. Grieved and lived the moments together as if they were the last days of their lives. Helen, while sitting by the lake, revived all spent with Allan in just one minute. Plunged in reverie, lost, aimless and rudderless ship. The girl lost in a year, the equivalent of ten pounds and due to deep sadness refused to feed themselves properly, eating only at crucial moments. His face no longer looked her usual cheerfulness and eyes lost their luster. It was there, wrapped in thought and did not notice the arrival of his mother.
- Daughter!
Not having heard she continued thoughtfully.
- Daughter!
- Mom, please. Need to be alone and besides I already know what you will say: "Daughter comes eating, you need to feed themselves." But I'm not hungry Mom, leave me alone, please!
- Is not this daughter. You have a visitor, why not come with me?
- Mom I do not want to see anyone, says I'm not.
- But it is important daughter comes with me.
- If I can then come back here and be alone?
- If you want to yes, but let me okay?
- Yeah, go and warns that I'll be coming.
Helen went to the house unwillingly, was not willing to visits and chats much less then. He preferred the silence of the lake and the multitude of his sad thoughts.
- Mom, I got where you are visiting?
- Helen Here!
- It shook at the voice in the background. Disbelief went up there and was sure that was not the victim of your dreams. Getting to the place where she heard the voice can confirm your suspicions: There was Allan, thinner, haggard, but with a smile that was equal to her lips.
An embrace they wept endless cuddling, quiet, happy.
- But how? Asked Helen.
- I could not stand living far away from you my love. I dropped everything and now I'm here and I promise not to go away, but only if you accept me, if not I will have to return to Washington.
- Of course I accepted her ass! Of course I accepted!
The following month occurred in Minnesota's largest and most lively city wedding, which Helen and Allan could display the winning smile on the faces of the happiest couple in the world.

Text Tony Casanova - Copyright reserved exclusively to the author.
Note - This is a work of fiction, any resemblance to people or events is entirely coincidental.


My Facebook - tony.casanova1
My Twitter - @ prodacultural

.......................................................................................

Romance - Un año en un minuto.

Era una tarde calurosa y soleada en el pequeño pueblo de Minnesota, Estados Unidos. En las orillas del río Mississippi, sentado en un pequeño muelle era Helen, la mirada pensativa y triste que vino a contraste con el paisaje. Mientras que su imagen reflejada en las cristalinas aguas del río, Helen dejó que las lágrimas calientes ruedan en las heladas aguas del Mississippi. Esa tarde fue un año desde que su amor se fue y dejó su corazón roto. Doce meses antes de conocer a la joven doctor Allan parte de su programa de enfermería. Se hicieron amigos y poco después descubrieron que les gustaba y comenzaron a salir. La pasión era intenso y todos los días eran cada vez más complicado. Ha tenido otros novios, pero siempre considerado como el coqueteo y no representa nada serio. No como Allan. El muchacho estaba en Minnesota a los padres que estaban de gira de vacaciones en los Estados Unidos. La datación pronto fue aprobado por los padres del niño que amaba a Helen y se trató con afecto extrema, casi como a una hija. Todas las horas son intensos y felices y los pequeños conocidos pueblo y amigos fueron arraigando para pareja. Pero el destino le jugaría una mala pasada a la pareja y Allan después de recibir una llamada telefónica, se fue a los brazos de Helen con rasgos de tristeza. Sorprendida, ella le preguntó qué había pasado y me dijo que tendría que regresar a Washington para asistir a un Hospital Central llamada a prestar servicios en el sitio. Helen inmediatamente preguntó por cuánto tiempo. Él llora, se encogió de hombros y dijo que no sabía. En ese momento el mundo se abrió a sus pies. Todas las nubes se convirtieron en negro y el día claro se convirtió en una noche de campo. ¿Cómo vivir sin él? ¿Cómo sería su vida sin Allan? Las mismas preguntas fueron alrededor de la cabeza del doctor. Afligido y vivió los momentos juntos como si fueran los últimos días de sus vidas. Helen, mientras estaba sentado junto al lago, revivió todos pasamos con Allan en sólo un minuto. Sumido en un ensueño, perdido, barco sin rumbo y sin timón. La chica perdió en un año, el equivalente a diez libras y debido a la tristeza profunda se negaron a alimentarse adecuadamente, comer sólo en los momentos cruciales. Su rostro ya no miró a su habitual alegría y sus ojos perdieron su brillo. Fue allí, envuelto en sus pensamientos y no se dio cuenta de la llegada de su madre.
- ¡Hija!
No habiendo oído-continuó pensativamente.
- ¡Hija!
- Mamá, por favor. Necesito estar sola y además ya sé lo que vas a decir: "Hija viene comiendo, usted necesita para alimentarse." Pero yo no soy mamá hambre, déjame en paz, por favor!
- ¿No es esta hija. Tienes una visita, ¿por qué no vienes conmigo?
- Mamá no quiero ver a nadie, dice que no estoy.
- Pero es importante hija viene conmigo.
- Si luego puedo volver aquí y estar solo?
- Si quiere, sí, ¡pero me acuerdo?
- Sí, voy y le advierte de que voy a venir.
Helen fue a la casa de mala gana, no estaba dispuesto a visitas y charlas mucho menos. Él prefiere el silencio del lago y la multitud de sus tristes pensamientos.
- Mamá, tengo que va a visitar?
- Helen aquí!
- Se negó a la voz en el fondo. La incredulidad se fue hasta allí y estaba seguro de que no era la víctima de sus sueños. Llegar al lugar donde oyó la voz puede confirmar sus sospechas: había Allan, más delgado, demacrado, pero con una sonrisa que era igual a los labios.
Un abrazo lloraron interminables abrazos, tranquilo, feliz.
- ¿Pero cómo? Preguntado Helen.
- Yo no podía soportar vivir lejos de ti mi amor. Dejé todo y ahora estoy aquí y no prometer a desaparecer, pero sólo si me aceptas, si no voy a tener que volver a Washington.
- Por supuesto que acepté su culo! Por supuesto que acepté!
Al mes siguiente se produjo en más grande y más vivo de la boda de la ciudad de Minnesota, que Helen y Allan podrían mostrar la sonrisa ganadora en los rostros de la pareja más feliz del mundo.

Texto de Tony Casanova - Derecho de Autor reservado exclusivamente al autor.
Nota - Este es un trabajo de ficción, cualquier parecido con personas o acontecimientos es pura coincidencia.


Mi Facebook - tony.casanova1
Mi Twitter - @ prodacultural

......................................................................................

Romantik - Ein Jahr in nur einer Minute.

Es war ein heißer und sonniger Nachmittag in der Kleinstadt Minnesota, USA. An den Ufern des Mississippi River, sitzt auf einem kleinen Dock war Helen, nachdenklich und traurig Blick, der den Kontrast mit der Landschaft kam. Während sein Bild spiegelt sich in dem klaren Wasser des Flusses, lassen Sie Helen die heißen Tränen in den eisigen Gewässern des Mississippi. An diesem Nachmittag war ein Jahr seit seiner Liebe war weg und ließ sie mit gebrochenem Herzen. Zwölf Monate vor lernte sie den jungen Arzt Allan eine Partei ihrer Pflege-Programm. Sie wurden Freunde und bald entdeckt, dass sie gerne und begann aus. Die Leidenschaft war intensiv und jeden Tag waren sie mehr und mehr beteiligt. Sie hat andere Freunde hatte, aber immer dann als Flirten und keine repräsentiert nichts ernsthaftes. Nicht wie Allan. Der Junge war in Minnesota, um Eltern, die Rundreise in den Vereinigten Staaten wurden. Die Datierung wurde bald von den Eltern des Jungen, der Helen liebte und mit extremer Zuneigung, fast wie eine Tochter angenommen. Alle Zeiten waren intensiv und glücklich und die kleine Stadt Bekannten und Freunde waren für ein paar Verwurzelung. Aber das Schicksal wollte einen Trick auf das Paar und Allan spielen, nachdem er einen Anruf erhielt, ging zu den Armen von Helen mit Features von Trauer. Erschrocken fragte sie ihn, was passiert ist und er sagte, er würde nach Washington zurückzukehren, um einen Anruf Central Hospital, um vor Ort bieten zu besuchen. Helen sofort gefragt, für wie lange. Er weint, zuckte mit den Schultern und sagte, er wisse es nicht. In diesem Moment öffnete sich die Welt auf die Füße. All die Wolken wurde schwarz und klaren Tag wurde eine Nacht der Tonhöhe. Wie man ohne sie leben? Was wäre Ihr Leben ohne Allan? Die gleichen Fragen wurden um den Arzt auf den Kopf. Betrübt und lebte die Momente zusammen, als ob sie die letzten Tage ihres Lebens waren. Helen, während der Sitzung durch den See, wieder alle mit Allan in nur einer Minute verbrachte. Getaucht in Träumerei, verloren, ziellos und Schiff ohne Ruder. Das Mädchen verloren in einem Jahr, das Äquivalent von zehn Pfund und durch tiefe Traurigkeit weigerte, sich richtig zu ernähren, essen nur in entscheidenden Momenten. Sein Gesicht sah nicht mehr ihre gewohnte Heiterkeit und Augen verloren ihren Glanz. Es war da, eingewickelt in Gedanken und habe nicht bemerkt, die Ankunft seiner Mutter.
- Tochter!
Nicht Anhörung sie nachdenklich fort.
- Tochter!
- Mama, bitte. Brauchen Sie, allein zu sein und außerdem weiß ich schon, was Sie sagen: "Tochter kommt essen, müssen Sie sich selbst zu ernähren." Aber ich bin nicht hungrig Mama, lass mich in Ruhe, bitte!
- Ist das nicht Tochter. Sie haben einen Besucher, warum nicht mit mir kommen?
- Mama ich will niemanden sehen, sagt, ich bin es nicht.
- Aber es ist wichtig, Tochter kommt mit mir.
- Wenn ich dann komm zurück und allein sein?
- Wenn Sie wollen, ja, aber lassen Sie mich okay?
- Ja, gehen und warnt davor, dass ich kommen.
Helen ging zu dem Haus ungern, war nicht bereit, Besuche und chattet viel weniger dann. Er bevorzugt die Stille des Sees und die Menge seiner traurigen Gedanken.
- Mama, ich habe, wo Sie zu Besuch sind?
- Helen hier!
- Es schüttelte an der Stimme im Hintergrund. Ungläubigkeit ging dort und war mir sicher, dass war nicht das Opfer Ihrer Träume. Anreise zum Ort, wo sie hörten die Stimme kann Ihren Verdacht bestätigen: Es war Allan, Verdünner, hager, aber mit einem Lächeln, das war gleich an ihre Lippen.
Eine Umarmung weinten sie endlos kuscheln, ruhig, glücklich.
- Aber wie? Gestellte Helen.
- Ich konnte es nicht ertragen, die weit weg von dir meine Liebe. Ich ließ alles stehen und jetzt bin ich hier und ich verspreche nicht weg gehen, aber nur, wenn Sie mich akzeptieren, wenn nicht werde ich nach Washington zurückzukehren.
- Natürlich nahm ich ihren Arsch! Natürlich habe ich angenommen!
Im folgenden Monat trat im größten und lebendigsten Stadt Minnesotas Hochzeit, die Helen und Allan die gewinnendes Lächeln auf den Gesichtern der glücklichste Paar der Welt konnte anzuzeigen.

Text Tony Casanova - Copyright vorbehalten ausschließlich an den Autor.
Hinweis - Dies ist ein Werk der Fiktion, ist jede Ähnlichkeit mit Personen oder Ereignissen sind rein zufällig.


Mein Facebook - tony.casanova1
Mein Twitter - @ prodacultural

.......................................................................................

Романтика - в год всего минуту.

Это был жаркий и солнечный день в небольшом городке штата Миннесота, США. На берегах реки Миссисипи, сидя на небольшой причал Хелен, вдумчивый взгляд и грустно, что приехал в контрасте с окружающим ландшафтом. Хотя его образ, отраженный в чистых водах реки, Хелен пусть горячие слезы катились в ледяные воды реки Миссисипи. В тот же день был год, так как его любовь ушла, и оставили ее с разбитым сердцем. Двенадцать месяцев, прежде чем она встретила молодого доктора Аллана сторон их программу ухода. Они подружились и вскоре после этого обнаружил, что они любят и начали встречаться. Страсть была насыщенной и каждый день они были все более и более активное участие. У нее было других парней, но всегда рассматривается как флирт и никто не представляло собой ничего серьезного. Не так, как Аллан. Мальчик был в Миннесоте, чтобы родители, которые были туристического праздника в Соединенных Штатах. Знакомства вскоре утвержденный родителями мальчика, который любил Елену и относится с чрезвычайной привязанности, почти как дочь. Все время были интенсивными и счастливы и небольшие города знакомых и друзей болели за пару. Но судьба подшутить над парой и Аллан после того как он получил телефонный звонок, пошла в руки Хелен с особенностями горя. Пораженная, она спросила его, что случилось, и он сказал, что должен вернуться в Вашингтон для участия вызов центральной больницы для оказания услуг на территории отеля. Хелен сразу же спросил, как долго. Он плакал, пожал плечами и сказал, что он не знал. В этот момент мир открылся на ноги. Все облака стали черными и ясный день стал ночью поле. Как жить без него? Что бы ваша жизнь без Аллан? Те же вопросы были вокруг головы врача. Опечаленный и жил моменты вместе, как если бы они были в последние дни своей жизни. Елена, сидя на берегу озера, возродил все проведенные с Алланом всего за одну минуту. Погруженный в задумчивость, потерянные, бесцельные и без руля корабля. Девочка потеряла в год, что эквивалентно десяти фунтов и в связи с глубокой печалью отказался, чтобы прокормить себя должным образом, есть только в самые важные моменты. Его лицо больше не посмотрела ей обычную жизнерадостность и глаза потеряли свой блеск. Именно там, завернутый в мысли и не заметила прихода своей матери.
- Доченька!
Не услышав продолжала она задумчиво.
- Доченька!
- Мама, пожалуйста. Нужно побыть одному и к тому же я уже знаю, что вы скажете: "Дочь приходит еды, вам нужно, чтобы прокормить себя." Но я не голоден Мам, оставь меня в покое, пожалуйста!
- Разве это не дочь. К вам посетитель, почему бы не пойти со мной?
- Мам, я не хотел никого видеть, говорит, что я не являюсь.
- Но важно, дочь пойдет со мной.
- Если я могу затем вернуться сюда и побыть одному?
- Если вы хотите, чтобы да, но позвольте мне в порядке?
- Да, пойти и предупреждает, что я буду ждать.
Елена отправилась в дом неохотно, не был готов посещений и чатах гораздо меньше, чем. Он предпочитал тишину озера и множество его грустные мысли.
- Мама, я получил, где вы посещаете?
- Елена здесь!
- Он покачал на голос на заднем плане. Неверие пошел туда и был уверен, что не был жертвой своей мечты. Как добраться до места, где она услышала голос может подтвердить ваши подозрения: Был Аллан, растворители, изможденный, но с улыбкой, которая была равна ее губ.
Объятий они плакали бесконечные объятия, тихо, счастливым.
- Но как? На вопрос Елены.
- Я не мог выдержать живущих далеко от вас любовь моя. Я бросил все, и теперь я здесь, и я обещаю не уходить, но только если вы принимаете меня, если не я должен буду вернуться в Вашингтон.
- Конечно, я принял ее задницу! Конечно, я согласился!
В следующем месяце произошло в самый большой и оживленный город Миннесоты свадьба, которую Хелен и Аллан может отображать обаятельная улыбка на лицах счастливые пары в мире.

Текст Тони Казанова - Copyright исключительно автору.
Обратите внимание - это художественное, любое сходство с людьми или событиями совершенно случайно.


Мой Facebook - tony.casanova1
Мой Twitter - @ prodacultural

......................................................................................

Romance - Et år i bare et minut.

Det var en varm og solrig eftermiddag i lille by Minnesota, USA. På bredden af ​​Mississippi-floden, sad på en lille dock Helen, tankevækkende og trist blik, der kom til kontrast til landskabet. Mens hans billede afspejles i det klare vand i floden, Helen lod de varme tårer rullende ind i de iskolde vande Mississippi. Samme eftermiddag var et år siden hans kærlighed var væk og efterlod hende sønderknust. Tolv måneder før hun mødte den unge læge Allan en part af deres sygepleje program. De blev venner og snart efter opdagede, at de kunne lide og begyndte at date. Passionen var intens, og hver dag var de mere og mere involveret. Hun har haft andre kærester, men altid betragtet som flirte og ingen repræsenterede noget alvorligt. Ikke ligesom Allan. Drengen var i Minnesota til forældre, der var touring ferie i USA. Dateringen blev hurtigt godkendt af forældrene til drengen, der elskede Helen og behandles med ekstrem hengivenhed, næsten som en datter. Alle tider var intense og glad og den lille by bekendte og venner var hepper på par. Men skæbnen ville spille en trick på parret og Allan, efter at han har modtaget et telefonopkald, gik til armene på Helen med funktioner af sorg. Forskrækket, hun spurgte ham, hvad der skete, og han sagde, at han ville have til at vende tilbage til Washington for at deltage i et opkald Centralsygehus til at levere tjenesteydelser på stedet. Helen spurgte straks hvor længe. Han græd, trak på skuldrene og sagde, at han ikke vidste. I det øjeblik verden åbnet for hendes fødder. Alle skyerne blev sort og klar dag blev en nat i banen. Hvordan til at leve uden den? Hvad ville dit liv uden Allan? De samme spørgsmål var omkring lægens hoved. Bedrøvet og levede de øjeblikke sammen, som om de var de sidste dage af deres liv. Helen, mens du sidder ved søen, genoplivede alle brugte med Allan på bare ét minut. Kastet i staver, tabt, planløst og ror skib. Pigen tabt i et år, hvilket svarer til ti pounds og på grund af dyb sorg nægtede at brødføde sig selv ordentligt, spiser kun i afgørende øjeblikke. Hans ansigt ikke længere så sin sædvanlige munterhed og øjne mistet deres glans. Det var der, pakket ind i tanke og lagde ikke mærke til ankomsten af ​​sin mor.
- Datter!
Ikke have hørt hun fortsatte tankefuldt.
- Datter!
- Mor, tak. Behov for at være alene og udover jeg allerede ved hvad du vil sige: "Datter kommer spise, er du nødt til at brødføde sig selv." Men jeg er ikke sulten mor, lad mig alene, please!
- Er det ikke datter. Du har en besøgende, hvorfor så ikke komme med mig?
- Mor Jeg ønsker ikke at se nogen, siger jeg ikke.
- Men det er vigtigt datter kommer med mig.
- Hvis jeg så kan komme tilbage her og være alene?
- Hvis du ønsker at ja, men lad mig okay?
- Ja, gå og advarer om, at jeg vil komme.
Helen gik hen til huset modvilligt, var ikke villig til besøg og chats meget mindre dengang. Han foretrak stilheden af ​​søen og de mange af hans triste tanker.
- Mor, jeg fik, hvor du besøger?
- Helen her!
- Det rystede på stemmen i baggrunden. Vantro gik derop og var sikker på, at det ikke var offer for dine drømme. Kom til det sted, hvor hun hørte stemmen kan bekræfte din mistanke: Der var Allan, fortynder, Haggard, men med et smil, der var lig med hendes læber.
En omfavnelse de græd endeløse krammer, rolig, glad.
- Men hvordan? Spurgte Helen.
- Jeg kunne ikke holde bor langt væk fra dig min kærlighed. Jeg droppede alt og nu er jeg her, og jeg lover ikke at gå væk, men kun hvis du acceptere mig, hvis ikke jeg bliver nødt til at vende tilbage til Washington.
- Selvfølgelig har jeg accepterede hendes røv! Selvfølgelig har jeg accepteret!
Den følgende måned fandt sted i Minnesota største og mest livlige bryllup, som Helen og Allan kunne vise vindende smil på ansigterne af de lykkeligste par i verden.

Tekst Tony Casanova - Copyright forbeholdt forfatteren.
Bemærk - dette er et værk af fiktion, enhver lighed med personer og begivenheder er helt tilfældig.


My Facebook - tony.casanova1
Min kvidre - @ prodacultural

.......................................................................................

Романтика - в рік всього хвилину.

Це був спекотний і сонячний день в невеликому містечку штату Міннесота, США. На берегах річки Міссісіпі, сидячи на невеликий причал Хелен, вдумливий погляд і сумно, що приїхав в контрасті з навколишнім ландшафтом. Хоча його образ, відбитий в чистих водах річки, Хелен нехай гарячі сльози котилися в крижані води річки Міссісіпі. У той же день був рік, так як його любов пішла, і залишили її з розбитим серцем. Дванадцять місяців, перш ніж вона зустріла молодого доктора Аллана сторін їх програму догляду. Вони подружилися і незабаром після цього виявив, що вони люблять і почали зустрічатися. Пристрасть була насиченою і щодня вони були все більш і більш активну участь. У неї було інших хлопців, але завжди розглядається як флірт і ніхто не представляло собою нічого серйозного. Не так, як Аллан. Хлопчик був у Міннесоті, щоб батьки, які були туристичного свята в Сполучених Штатах. Знайомства незабаром затверджений батьками хлопчика, який любив Олену та ставиться з надзвичайної прихильності, майже як дочка. Весь час були інтенсивними і щасливі і невеликі міста знайомих і друзів вболівали за пару. Але доля пожартувати над парою і Аллан після того як він отримав телефонний дзвінок, пішла в руки Хелен з особливостями горя. Уражена, вона запитала його, що трапилося, і він сказав, що повинен повернутися до Вашингтона для участі виклик центральної лікарні для надання послуг на території готелю. Хелен відразу ж запитав, як довго. Він плакав, знизав плечима і сказав, що він не знав. У цей момент світ відкрився на ноги. Всі хмари стали чорними і ясний день став вночі полі. Як жити без нього? Що б ваше життя без Аллан? Ті ж питання були навколо голови лікаря. Засмучений і жив моменти разом, як якщо б вони були в останні дні свого життя. Олена, сидячи на березі озера, відродив всі проведені з Алланом всього за одну хвилину. Заглиблений у думки, втрачені, безцільні і без керма корабля. Дівчинка втратила в рік, що еквівалентно десяти фунтів і у зв'язку з глибоким сумом відмовився, щоб прогодувати себе належним чином, є тільки в найважливіші моменти. Його обличчя більше не подивилася їй звичайну життєрадісність і очі втратили свій блиск. Саме там, загорнутий в думки і не помітила приходу своєї матері.
- Донечко!
Не почувши продовжувала вона задумливо.
- Донечко!
- Мама, будь ласка. Потрібно побути одному і до того ж я вже знаю, що ви скажете: "Дочка приходить їжі, вам потрібно, щоб прогодувати себе." Але я не голодний Мам, дай мені спокій, будь ласка!
- Хіба це не дочка. До вас відвідувач, чому б не піти зі мною?
- Мам, я не хотів нікого бачити, каже, що я не є.
- Але важливо, дочка піде зі мною.
- Якщо я можу потім повернутися сюди і побути одному?
- Якщо ви хочете, щоб так, але дозвольте мені в порядку?
- Так, піти і попереджає, що я буду чекати.
Олена відправилася в будинок неохоче, не був готовий відвідувань і чатах набагато менше, ніж. Він вважав за краще тишу озера і безліч його сумні думки.
- Мама, я отримав, де ви відвідуєте?
- Олена тут!
- Він похитав на голос на задньому плані. Невіра пішов туди і був упевнений, що ні був жертвою своєї мрії. Як дістатися до місця, де вона почула голос може підтвердити ваші підозри: Був Аллан, розчинники, виснажений, але з посмішкою, яка дорівнювала її губ.
Обіймів вони плакали нескінченні обійми, тихо, щасливим.
- Але як? На питання Олени.
- Я не міг витримати живуть далеко від вас любов моя. Я кинув все, і тепер я тут, і я обіцяю не йти, але тільки якщо ви приймаєте мене, якщо не я повинен буду повернутися до Вашингтона.
- Звичайно, я прийняв її дупу! Звичайно, я погодився!
В наступному місяці відбулося в найбільший і жваве місто Міннесоти весілля, яку Хелен і Аллан може відображати чарівна усмішка на обличчях щасливі пари у світі.

Текст Тоні Казанова - Copyright виключно автору.
Зверніть увагу - це художнє, будь-яка подібність з людьми чи подіями зовсім випадково.


Мій Facebook - tony.casanova1
Мій Twitter - @ prodacultural

......................................................................................

Romance - Un an dans une minute.

C'était un après-midi chaud et ensoleillé dans une petite ville du Minnesota, aux États-Unis. Sur les rives de la rivière Mississippi, assis sur un petit quai était Helen, regard pensif et triste qui est venu à contraste avec le paysage. Alors que son image reflète dans les eaux claires de la rivière, Helen laisser les larmes de laminage à chaud dans les eaux glacées du Mississippi. Cet après-midi a été une année depuis son amour a disparu et a laissé son cœur brisé. Douze mois avant sa rencontre avec le jeune docteur Allan une partie de leur programme de soins infirmiers. Ils sont devenus amis et bientôt après découvert qu'ils aimaient et ont commencé à sortir. La passion était intense et chaque jour, ils étaient de plus en plus impliqué. Elle a eu d'autres amis, mais toujours considéré comme le flirt et aucune rien de grave représentés. Pas comme Allan. Le garçon était dans le Minnesota aux parents qui visitaient vacances aux Etats-Unis. La datation a été rapidement approuvé par les parents du garçon qui aimait Helen et traité avec affection extrême, presque comme une fille. Toutes les heures ont été intenses et heureux et les petites connaissances de la ville et les amis ont été d'enracinement pour couple. Mais le destin allait jouer un tour sur le couple et Allan après avoir reçu un appel téléphonique, est allé dans les bras de Helen avec des caractéristiques de la douleur. Surprise, elle lui a demandé ce qui s'était passé et il m'a dit qu'il allait avoir à retourner à Washington pour assister à un hôpital central téléphonique pour fournir des services sur place. Helen a immédiatement demandé pendant combien de temps. Il pleure, haussa les épaules et dit qu'il ne savait pas. A ce moment, le monde s'est ouvert à ses pieds. Tous les nuages ​​sont devenus noir et temps clair devenus une nuit de terrain. Comment vivre sans elle? Que serait votre vie sans Allan? Les mêmes questions ont été autour de la tête du médecin. Attristé et a vécu des moments ensemble comme s'ils étaient les derniers jours de leur vie. Helen, alors qu'il était assis au bord du lac, relancé tous passé avec Allan en une minute seulement. Plongé dans la rêverie, perdu, navire sans gouvernail et sans but. La jeune fille a perdu en un an, soit l'équivalent de dix livres et en raison de sa profonde tristesse refusé de se nourrir correctement, manger seulement à des moments cruciaux. Son visage ne regardait plus sa gaieté habituelle et les yeux ont perdu leur éclat. Il était là, enveloppé dans la pensée et n'a pas remarqué l'arrivée de sa mère.
- Ma fille!
N'ayant pas entendu qu'elle continuait pensivement.
- Ma fille!
- Maman, s'il te plaît. Besoin d'être seul et d'ailleurs je sais déjà ce que vous allez dire: «Ma fille vient de manger, vous avez besoin pour se nourrir." Mais je ne suis pas maman faim, laissez-moi tranquille, s'il vous plaît!
- N'est-ce pas sa fille. Vous avez un visiteur, pourquoi ne pas venir avec moi?
- Maman, je ne veux pas voir quelqu'un, me dit que je ne suis pas.
- Mais il est important de fille vient avec moi.
- Si je peux ensuite revenir ici et d'être seul?
- Si vous voulez, oui, mais permettez-moi d'accord?
- Ouais, aller et avertit que je viendrai.
Helen est allé à la maison contre son gré, n'était pas disposé à les visites et les conversations beaucoup moins ensuite. Il préférait le silence sur le lac et la multitude de ses tristes pensées.
- Maman, j'ai eu lorsque vous visitez?
- Helen ici!
- Il a secoué à la voix en arrière-plan. Incrédulité allé là-bas et était certain que ce n'était pas victime de vos rêves. Se rendre à l'endroit où elle a entendu la voix peut confirmer vos soupçons: Il y avait Allan, mince, hagard, mais avec un sourire qui était égal à ses lèvres.
Une étreinte ils pleurèrent sans fin câlins, calme, heureux.
- Mais comment? Interrogé Helen.
- Je ne pouvais pas supporter de vivre loin de toi mon amour. J'ai tout laissé tomber et maintenant je suis ici et je vous promets de ne pas s'en aller, mais seulement si vous me acceptez, sinon je vais devoir retourner à Washington.
- Bien sûr, j'ai accepté son cul! Bien sûr, j'ai accepté!
Le mois suivant, a eu lieu dans la plus grande et la plus animée de mariage de la ville du Minnesota, qui Helen et Allan pouvaient afficher le sourire sur les visages de gagner du couple le plus heureux du monde.

Texte Tony Casanova - Copyright réservé exclusivement à l'auteur.
NOTE - Il s'agit d'une œuvre de fiction, toute ressemblance avec des personnes ou des événements est purement fortuite.


Mon Facebook - tony.casanova1
Mon Twitter - @ prodacultural

.......................................................................................

Romanse - 'n jaar in net 'n minuut.

Dit was 'n warm en sonnige middag in 'n klein dorpie Minnesota, Verenigde State van Amerika. Op die oewer van die Mississippi River, sit op 'n klein dok was Helen, bedagsaam en hartseer blik wat gekom het om te kontras met die landskap. Terwyl sy beeld weerspieël in die helder water van die rivier, Helen laat die warm trane rol in die ysige waters van die Mississippi. Daardie middag was 'n jaar sedert sy liefde is weg en het haar hartseer. Twaalf maande voor sy met die jong dokter Allan 'n party van hul verpleeg program. Hulle het vriende geword en kort daarna ontdek dat hulle graag en het begin uitgaan. Die passie was intens en elke dag hulle meer en meer betrokke te raak. Sy het ander kêrels, maar altyd beskou as flirt en niemand verteenwoordig niks ernstigs nie. Nie soos Allan. Die seun was in Minnesota aan ouers wat die toer vakansie in die Verenigde State. Die dating was gou goedgekeur deur die ouers van die seuntjie wat Helen lief en behandel word met uiterste liefde, amper soos 'n dogter. Alle tye was intense en gelukkig en die klein dorpie kennisse en vriende is wortels vir 'n paar. Maar die noodlot sou 'n truuk speel op die egpaar en Allan nadat hy 'n oproep ontvang het, het na die arms van Helen met die funksies van droefheid. Geskrik het, het sy hom gevra wat gebeur het en hy het gesê hy wil hê om terug te keer na Washington 'n oproep Sentrale Hospitaal dienste op die perseel te voorsien by te woon. Helen onmiddellik gevra vir hoe lank. Hy huil, afgemaak en gesê dat hy nie geweet het nie. Op daardie oomblik het die wêreld oopgemaak het op haar voete. Al die wolke het swart geword en helder dag het 'n nag van veld. Hoe om te leef sonder dit? Wat sou jou lewe sonder Allan? Dieselfde vrae rondom die dokter se kop. Bedroef en het die oomblikke saam asof hulle die laaste dae van hul lewens. Helen, terwyl die vergadering by die meer, herleef alles deurgebring het met Allan in net een minuut. Gedompel in gedroom, verloor, doellose en rigtinglose skip. Die meisie verloor in 'n jaar, die ekwivalent van tien pond en te danke aan diep hartseer geweier om hulself te behoorlik te voed, eet net op kritieke oomblikke. Sy gesig lyk nie meer haar gewone blymoedigheid en oë verloor hul glans. Dit was daar, toegedraai in gedagte en het nie kennis van die aankoms van sy moeder.
- Dogter!
Nie omdat ons gehoor het sy ingedagte voortgegaan.
- Dogter!
- Ma, asseblief. Nodig om alleen te wees en behalwe Ek weet reeds wat julle sal sê: "Dogter kom eet, moet jy om hulself te voed." Maar ek is nie honger Ma, los my uit, asseblief!
- Is dit nie die dogter. Jy het 'n besoeker, waarom kom jy nie met my nie?
- Mamma ek wil nie iemand om te sien, sê ek is nie.
- Maar dit is belangrik dogter kom saam met my.
- As ek kan dan terug te kom hier en alleen te wees?
- As jy wil ja, maar laat my okay?
- Ja, gaan en waarsku dat ek sal kom.
Helen het na die huis onwillig, was nie bereid om te besoek en geselsies baie minder dan. Hy verkies om die stilte van die see en die menigte van sy hartseer gedagtes.
- Mamma, ek het waar jy besoek?
- Helen Hier!
- Dit gebewe van die geluid in die agtergrond. Ongeloof het daar en was seker dit was nie die slagoffer van jou drome. Om na die plek waar sy hoor die stem jou vermoedens kan bevestig: Daar was Allan, dunner, brandarm, maar met 'n glimlag wat gelyk is aan haar lippe.
'N omhelsing hulle het gehuil eindelose drukkies, stil, tevrede.
- Maar hoe? Gevra Helen.
- Ek kon nie bly staan ​​wat ver weg van jou my liefde. Ek het alles laat val en nou is ek hier en ek belowe om nie weg te gaan nie, maar net as jy my aanvaar, indien nie ek sal hê om terug te keer na Washington.
- Natuurlik het ek aanvaar haar gat! Ek natuurlik aanvaar!
Die volgende maand plaasgevind het in Michigan se grootste en mees lewendige stad huwelik, wat Helen en Allan kon die wen glimlag vertoon op die gesigte van die gelukkigste paartjie in die wêreld.

Teks Tony Casanova - Kopiereg voorbehou uitsluitlik aan die skrywer.
Let daarop - Dit is 'n werk van fiksie, 'n ooreenkoms met mense of gebeure is heeltemal toevallig.


My Facebook - tony.casanova1
My Twitter - @ prodacultural

Seguidores do Google