Conto - A saga de Chico Pega Mulas.

Na pequena cidade de Mandaiuva vivia Francisco Artur Morangueira Delgado Silva, popularmente conhecido como Chico Pega Mulas. Homem que não tinha grande beleza, vivia do campo e não possuía grandes bens a não ser as terras deixada pelo falecido pai. Apesar de tanta simplicidade, Chico era o homem mais conhecido da região, uma verdadeira celebridade, mas não pela beleza ou pela riqueza, muito menos por algum talento especial e sim por um capricho da natureza. A verdade é que Chico nascera com os predicados íntimos um tanto avantajados e pra dizer a verdade, muito avantajados. Dizia-se que nem o jumento Zequinha ganhava pro Chico. As mulheres da região se recusavam a deitar-se com o herói por medo de desgraçarem sua "pombinhas", afinal Chico era meio homem, meio cavalo. O pobre coitado viveu este dilema durante toda vida e vivia triste, pelos cantos até que descobriu uma criatura que o aceitou com coragem. Tratava-se da mulinha "Grã Fina", que Chico conhecera no pasto do compadre Deca. Foi amor a primeira vista e Chico que andava na maior secura coitado, nem se fez de rogado; mandou ver na mulinha. Eita que deitada boa, a bichinha zurrava de tanto contentamento e Chico tirava a barriga da miséria. E assim foi por muitos anos até que a fama de Chico chegou a cidade vizinha de Vila Coacha. Lá vivia Tina, uma moça cujos predicados físicos fazia qualquer macho babar e acabar-se na munheca. Tina encantou-se ao saber que havia um macho á sua altura lá em Mandaiuva. Até que enfim iria conhecer um homem de verdade. Viajou para a cidade de Chico e lá se conheceram e Chico abandonou a Grã Fina e apaixonou-se por Tina, o grande amor da sua vida. Na primeira noite dos dois a cidadezinha não sossegou. Ninguém conseguia dormir com o barulho dos amantes. Imagine um casal de caveiras fazendo amor encima de uma folha de zinco. Foi assim mesmo. Um belo dia Chico saiu para a roça e ao ver a Grã Fina, num ataque de saudade, tirou as roupas e foi mandar brasa na égua. Ao dirigir-se para sua amante sentiu uma fisgada no tornozelo e suas vistas escureceram. Foi caindo aos poucos até ver a serpente jararaca esperando sua queda. No outro dia encontraram Chico ao chão, já sem vida e completamente despido. No seu colo estava a mesma cobra jararaca que o picara, enrolada no sexo do homem como se estivesse a chocar-lhe os ovos. Ixe, foi castigo,só pode!

Texto de Tony Casanova-Direitos Autorais reservados ao autor.
Esta é uma obra de ficção, qualquer semelhança com os predicados do personagem terá sido mera coincidência.

Siga-me no Twitter @prodacultural
Adicione meu Facebook tony.casanova1


.......................................................................................
Story - The saga of Chico Grab Mulas.

In the small town of Mandaiuva lived Francisco Delgado Morangueira Artur Silva, popularly known as Chico Grab Mulas. Man who had no great beauty, lived from the field and had no major assets unless the lands left by the deceased father. Despite such simplicity, Chico was the man best known in the region, a celebrity, but not for beauty or wealth, much less for some special talent but by a quirk of nature. The truth is that Chico was born with predicates intimate somewhat stubby and to tell the truth, very stubby. It was said that even the donkey Zequinha earned pro Chico. Women in the region refused to lie down with the hero for fear of their desgraçarem "doves", after Chico was half man, half horse. The poor man lived this dilemma throughout life and lived sad, the corners until he discovered a creature who accepted with courage. It was the little mule "Great Thin," which met at Chico pasture compadre Deca. It was love at first sight and Chico who was mostly dry pity, nor did begged, sent to see the little mule. Jeez that lying good, fagot brayed so much contentment and Chico took the belly of misery. And so it was for many years until Chico's fame reached the neighboring town of Vila Coacha. There lived Tina, a girl whose physical predicates did any male drool and end up in the wrist. Tina was delighted to learn that there was a male to its height there Mandaiuva. Until finally going to meet a real man. Traveled to the city of Chico and Chico there met and left the Grand Fina and fell in love with Tina, the great love of his life. On the first night of the two town not reassured. Nobody could sleep with the noise lovers. Imagine a couple of skulls making love on top of a sheet of zinc. Went anyway. One day Chico went to the farm and see the Grand Fina, in a fit of nostalgia, took off his clothes and was sending coals in the mare. While driving to his lover felt a twinge in his ankle and dim views. Was falling slowly until you see the snake pit viper waiting to fall. The next day found Chico to the ground, lifeless and completely naked. In her lap was the same snake pit viper that picara, wrapped in man sex as if her eggs hatch. Ixe was punishment can only!

Text-Tony Casanova Copyright reserved to the author.
This is a work of fiction, any resemblance to the predicates of the character is entirely coincidental.

Follow me on Twitter @ prodacultural
Add my Facebook tony.casanova1

......................................................................................

Historia - La saga de Chico Mulas agarre.

En la pequeña ciudad de Mandaiuva vivió Francisco Delgado Morangueira Artur Silva, conocido popularmente como Chico Mulas agarre. El hombre que no tenía gran belleza, vivía en el campo y no tenía activos importantes a menos que las tierras dejadas por el difunto padre. A pesar de esta simplicidad, Chico era el hombre más conocido en la región, una celebridad, pero no por la belleza o la riqueza, y mucho menos por algún talento especial, pero por un capricho de la naturaleza. La verdad es que Chico nació con predicados íntimos algo rechoncho y, a decir verdad, muy rechoncho. Se dijo que incluso el burro Zequinha ganó pro Chico. Las mujeres de la región se negaron a acostarse con el héroe por temor a sus desgraçarem "palomas", después de Chico era mitad hombre, mitad caballo. El pobre hombre vivía este dilema durante toda la vida y vivió tristes, las esquinas hasta que descubrió una criatura que aceptó con valentía. Fue la mulita "Great Thin", que se reunió en Chico pastos compadre Deca. Fue amor a primera vista y el Chico, que era sobre todo pena seca, ni suplicó, envió a ver la mulita. Por Dios que mentir bien, maricón bramó tanta alegría y Chico tomó el vientre de la miseria. Y así fue durante muchos años hasta que la fama de Chico llegó a la vecina localidad de Vila Coacha. Allí vivía Tina, una chica cuyo predicados física hizo la baba masculina y terminar en la muñeca. Tina se alegró al enterarse de que había un hombre a su altura no Mandaiuva. Hasta que por fin voy a conocer a un hombre de verdad. Viajamos a la ciudad de Chico y Chico se reunió y salió de la Gran Fina y se enamoró de Tina, el gran amor de su vida. En la primera noche de las dos ciudad no tranquilizó. Nadie podía dormir con los amantes de ruido. Imagine un par de cráneos que hacen el amor en la parte superior de una hoja de zinc. Fue de todos modos. Un día Chico fue a la granja y ver el Gran Fina, en un ataque de nostalgia, se quitó la ropa y estaba enviando carbón en la yegua. Mientras conducía hacia su amante sintió una punzada en el tobillo y vistas tenue. Estaba cayendo poco a poco hasta que vea la serpiente víbora esperando caer. El día siguiente encontró Chico al suelo, sin vida y completamente desnudo. En su vuelta ha sido la misma serpiente víbora que picara, envuelto en el hombre el sexo como si eclosionan los huevos. Ixe fue castigo sólo puede!

Texto de Tony Casanova Derechos de autor reservados al autor.
Esta es una obra de ficción, cualquier parecido con los predicados del personaje es pura coincidencia.

Sígueme en Twitter @ prodacultural
Añadir mi Facebook tony.casanova1

......................................................................................

Story - Die Saga von Chico Zupacken Mulas.

In der kleinen Stadt lebte Mandaiuva Francisco Delgado Morangueira Artur Silva, im Volksmund als Chico Zupacken Mulas bekannt. Mann, der keine große Schönheit hatte, lebte aus dem Feld und hatten keine größeren Vermögenswerte, es sei denn die Länder links von der verstorbenen Vater. Trotz dieser Einfachheit war Chico der Mann am besten in der Region bekannt, eine Berühmtheit, aber nicht für die Schönheit oder Reichtum, viel weniger für einige besondere Begabung, sondern durch eine Laune der Natur. Die Wahrheit ist, dass Chico mit Prädikaten intime etwas stämmigen geboren wurde und die Wahrheit zu sagen, sehr stämmig. Es wurde gesagt, dass auch der Esel Zequinha pro Chico verdient. Frauen in der Region weigerte sich hinlegen mit dem Helden aus Angst um ihr desgraçarem "Tauben", nach Chico war halb Mensch, halb Pferd. Der arme Mann lebte dieses Dilemma des ganzen Lebens gelebt und traurig, die Ecken, bis er eine Kreatur, die mit Mut akzeptiert entdeckt. Es war der kleine Maultier "Große Thin", die bei Chico Weide compadre Deca erfüllt. Es war Liebe auf den ersten Blick und Chico, die meist trocken war schade, noch bat, schickte die kleine Maultier zu sehen. Herrgott, dass Lügen gut, schrie Schwuchtel so viel Zufriedenheit und Chico nahm den Bauch des Elends. Und so war es für viele Jahre, bis Chico Ruhm erreichte die Nachbarstadt Vila Coacha. Dort lebte Tina, ein Mädchen, deren physikalische Prädikate haben keine männlichen sabbern und am Ende in das Handgelenk. Tina war erfreut zu erfahren, dass es ein Mann zu seiner Höhe gibt Mandaiuva. Bis endlich ein richtiger Mann zu treffen. Reiste nach der Stadt Chico Chico und traf dort und verließ den Grand Fina und verliebte sich in Tina, die große Liebe seines Lebens. Am ersten Abend der beiden Stadt nicht beruhigt. Niemand konnte mit den Lärm-Liebhaber schlafen. Stellen Sie sich ein paar Schädel Liebe machen auf einem Blatt von Zink. Ging sowieso. Eines Tages ging Chico auf dem Bauernhof und sehen den Grand Fina, in einem Anfall von Nostalgie, zog seine Kleider aus und schickte Kohlen bei der Stute. Während der Fahrt zu seiner Geliebten spürte einen Stich in seinem Knöchel und dim Aussicht. Wurde langsam fallen, bis Sie die Schlange Grubenotter warten zu fallen sehen. Am nächsten Tag fand Chico auf den Boden, leblos und völlig nackt. In ihrem Schoß war die gleiche Schlange Grubenotter dass picara, eingewickelt in ein Mann Sex, als ob sie ihre Eier ausbrüten. Ixe war Strafe kann nur!

Text-Tony Casanova Urheberrecht vorbehalten an den Autor.
Dies ist ein Werk der Fiktion, ist jede Ähnlichkeit mit den Prädikaten des Charakters rein zufällig.

Folgen Sie mir auf Twitter @ prodacultural
In meinem Facebook tony.casanova1

......................................................................................

Story - La saga de Chico Mulas d'appui.

Dans la petite ville de Mandaiuva vécu Francisco Delgado Morangueira Artur Silva, populairement connu sous le nom de Chico Mulas d'appui. L'homme qui n'a pas eu une grande beauté, a vécu sur le terrain et n'avait pas d'atouts majeurs à moins que les terres laissées par le défunt père. Malgré cette simplicité, Chico était l'homme le plus connu dans la région, une célébrité, mais pas pour la beauté ou de la richesse, et encore moins pour un talent particulier, mais par un caprice de la nature. La vérité est que Chico est né avec des prédicats intimes quelque peu tronqué et de dire la vérité, très trapu. Il a été dit que même l'âne Zequinha gagné pro Chico. Les femmes de la région ont refusé de se coucher avec le héros de peur de leurs desgraçarem «colombes», après Chico était moitié homme, moitié cheval. Le pauvre homme a vécu ce dilemme tout au long de la vie et a vécu tristes, les coins jusqu'à ce qu'il découvre une créature qui a accepté avec courage. Il était le petit mulet "Super mince," qui s'est réuni à Chico pâturage compadre Deca. C'était le coup de foudre et Chico qui était surtout pitié sec, ni ne pria, envoyé à voir la petite mule. Jeez que le mensonge bon, pédé brayait tellement contentement et Chico a pris le ventre de la misère. Et c'est ainsi depuis de nombreuses années jusqu'à ce que la renommée de Chico a atteint la ville voisine de Vila Coacha. Il vivait Tina, une jeune fille dont les prédicats physique fait saliver tout mâle et finir dans le poignet. Tina a été ravi d'apprendre qu'il y avait un homme à sa hauteur il Mandaiuva. Jusqu'à ce que finalement aller à la rencontre d'un homme réel. J'ai voyagé à la ville de Chico Chico et il a rencontré et a quitté la Grande Fina et est tombé en amour avec Tina, le grand amour de sa vie. Sur la première nuit de la ville à deux pas rassuré. Personne ne pouvait dormir avec les amateurs de bruit. Imaginez un couple de crânes de faire l'amour sur le dessus d'une feuille de zinc. Je suis allé de toute façon. Un jour, Chico est allé à la ferme et de voir le Grand Fina, dans un accès de nostalgie, ôta ses vêtements et envoyait des charbons dans la mare. Tout en conduisant à son amant ressenti un pincement à la cheville et vues sombres. Tombait lentement jusqu'à ce que le puits serpent attendant de tomber vipère. Le lendemain trouvé Chico sur le sol, sans vie et complètement nu. Dans son tour était le même serpent vipère qui picara, enveloppé dans l'homme le sexe comme si ses œufs éclosent. Ixe était la punition peut seulement!

Text-Tony Casanova auteur réservés à l'auteur.
Il s'agit d'une œuvre de fiction, toute ressemblance avec des prédicats du caractère est purement fortuite.

Suivez-moi sur Twitter @ prodacultural
Ajouter mon Facebook tony.casanova1

......................................................................................

История - сага Мулас Чико Grab.

В маленьком городке жил Mandaiuva Франциско Дельгадо Morangueira Артур Силва, известный в народе как Мулас Чико Grab. Человек, который не имел большой красоты, жили с поля и не имел никаких серьезных активов, если земли не оставленный умершего отца. Несмотря на такую ​​простоту, Чико был человек, известный в регионе, знаменитость, но не для красоты или богатства, а тем более для некоторых особых талантов, но по иронии природы. Правда такова, что Чико родился с предикатами интимных несколько короткими и по правде сказать, очень короткая. Было сказано, что даже осел Zequinha заработал Pro Чико. Женщины в регионе отказался лежать вместе с героем, опасаясь за свою desgraçarem «голубей», после Чико был наполовину человек, наполовину лошадь. Бедный человек жил этой дилеммы на протяжении всей жизни и жил грустно, углы, пока не обнаружил существо, которое принято с мужеством. Это были небольшие мул "Отличная Тонкие", которые встретились в Чико пастбище кум Дека. Это была любовь с первого взгляда и Чико, который был жалостью основном сухо, и не просили, послал, чтобы увидеть маленького мула. Боже, что ложь хороша, педик ревел так много довольства и Чико взял живота страданий. И так было на протяжении многих лет, пока слава Чико не достигли соседнего города Вила Coacha. Там жила Тина, девушка, чье физическое предикаты сделал любого мужчины слюни и в конечном итоге в запястье. Тина была в восторге, узнав, что там был мужчина, чтобы его высота там Mandaiuva. Пока, наконец, собирается встретить настоящего мужчину. Ездил в городе Чико Чико и встретили и покинул Гранд Fina и влюбился в Тину, великая любовь всей его жизни. В первую же ночь из двух городе не успокоился. Никто не мог спать с шумом любовников. Представьте пару черепов заниматься любовью в верхней части листа цинка. Все равно поехал. Однажды Чико шла на ферму и увидеть Большой Fina, в приступе ностальгии, снял с себя одежду и посылает угли в кобылу. Во время движения к своей возлюбленной почувствовал укол в его лодыжки и тусклые взгляды. Падал медленно, пока не увидите змею Pit Viper ожидании падения. На следующий день обнаружил Чико на землю, безжизненной и совершенно голый. На коленях у нее был тот же змеи гремучей змеи, что Picara, завернутый в мужчину сексом, как будто ее яиц вылупляются. IXE было наказание может только!

Text-Тони Казанова Copyright защищены автором.
Это художественное произведение, любое сходство с предикатами характер носит совершенно случайный характер.

Следуйте за мной на Twitter @ prodacultural
Добавить мой Facebook tony.casanova1

......................................................................................

Storia - La saga di Chico Mulas Grab.

Nella piccola città di Mandaiuva vissuto Francisco Delgado Morangueira Artur Silva, popolarmente noto come Chico Mulas Grab. L'uomo che non ha avuto grande bellezza, vissuta dal campo e non ha avuto le attività principali a meno che le terre lasciate dal defunto padre. Nonostante tale semplicità, Chico era l'uomo più conosciuto nella regione, una celebrità, ma non per la bellezza o la ricchezza, tanto meno per qualche talento speciale, ma da un capriccio della natura. La verità è che Chico è nato con predicati intimi piuttosto tozzo e di dire la verità, molto tozzo. E 'stato detto che anche l'asino Zequinha guadagnato pro Chico. Le donne nella regione rifiutarono di sdraiarsi con l'eroe per paura di loro desgraçarem "colombe", dopo Chico era metà uomo e metà cavallo. Il povero uomo viveva questo dilemma per tutta la vita e ha vissuto tristi, gli angoli fino a quando ha scoperto una creatura che ha accettato con coraggio. E 'stato il piccolo mulo "Great Thin", che si è riunito a Chico pascolo compadre Deca. E 'stato amore a prima vista e Chico che era per lo più asciutto pietà, né ha pregato, ha inviato a vedere il piccolo mulo. Cribbio che mentire bene, frocio ragliò tanta contentezza e Chico ha preso il ventre della miseria. E così è stato per molti anni fino a quando la fama di Chico ha raggiunto la vicina città di Vila Coacha. Viveva Tina, una ragazza la cui predicati fisico fatto qualsiasi bava maschio e finiscono nel polso. Tina è stato felice di sapere che c'era un maschio alla sua altezza ci Mandaiuva. Fino a quando finalmente andare a incontrare un uomo vero. Viaggiato alla città di Chico Chico e ci ha incontrato e ha lasciato il Gran Fina e si innamorò di Tina, il grande amore della sua vita. La prima notte del due città non rassicurato. Nessuno poteva dormire con gli amanti del rumore. Immaginate un paio di teschi che fanno l'amore in cima a un foglio di zinco. Andati comunque. Un giorno Chico è andato alla fattoria e vedere il Gran Fina, in un impeto di nostalgia, si tolse i vestiti e mandava carboni nel mare. Durante la guida al suo amante sentito una fitta alla caviglia e vista dim. Stava cadendo lentamente fino a vedere il serpente vipera in attesa di cadere. Il giorno dopo ha trovato Chico a terra, senza vita e completamente nudo. Nel suo giro è stato lo stesso serpente vipera che Picara, avvolto in uomo il sesso come se le uova schiudono. Ixe era solo la punizione può!

Text-Tony Casanova Copyright riservato all'autore.
Questo è un lavoro di fantasia, ogni somiglianza di predicati del personaggio è puramente casuale.

Seguimi su Twitter @ prodacultural
Aggiungi il mio Facebook tony.casanova1

......................................................................................

Історія - сага Мулас Чіко Grab.

У маленькому містечку жив Mandaiuva Франциско Дельгадо Morangueira Артур Сілва, відомий в народі як Мулас Чіко Grab. Людина, який не мав великої краси, жили з поля і не мав жодних серйозних активів, якщо земля не надісланий померлого батька. Незважаючи на таку простоту, Чіко була людина, відомий в регіоні, знаменитість, але не для краси або багатства, а тим більше для деяких особливих талантів, але за іронією природи. Правда така, що Чіко народився з предикатами інтимних кілька короткими і по правді сказати, дуже коротка. Було сказано, що навіть осел Zequinha заробив Pro Чіко. Жінки в регіоні відмовився лежати разом з героєм, побоюючись за свою desgraçarem «голубів», після Чіко був наполовину людина, наполовину кінь. Бідна людина жив цієї дилеми протягом усього життя і жив сумно, кути, поки не виявив істота, яке прийнято з мужністю. Це були невеликі мул "Відмінна Тонкі", які зустрілися в Чіко пасовище кум Дека. Це було кохання з першого погляду і Чіко, який був жалістю основному сухо, і не просили, послав, щоб побачити маленького мула. Боже, що брехня хороша, педик ревів так багато достатку і Чіко взяв живота страждань. І так було протягом багатьох років, поки слава Чіко не досягнули сусіднього міста Віла Coacha. Там жила Тіна, дівчина, чия фізична предикати зробив будь-якого чоловіка слюні і в кінцевому підсумку в зап'ясті. Тіна була в захваті, дізнавшись, що там був чоловік, щоб його висота там Mandaiuva. Поки, нарешті, збирається зустріти справжнього чоловіка. Їздив у місті Чіко Чіко і зустріли і покинув Гранд Fina і закохався в Тіну, велика любов всього його життя. У першу ж ніч з двох місті не заспокоївся. Ніхто не міг спати з шумом коханців. Уявіть пару черепів займатися любов'ю у верхній частині листа цинку. Все одно поїхав. Одного разу Чіко йшла на ферму і побачити Великий Fina, в нападі ностальгії, зняв з себе одяг і посилає вугілля в кобилу. Під час руху до своєї коханої відчув укол в його щиколотки і тьмяні погляди. Падав повільно, поки не побачите змію Pit Viper очікуванні падіння. Наступного дня виявив Чіко на землю, млявої і абсолютно голий. На колінах у неї був той же змії гримучої змії, що Picara, загорнутий в чоловіка сексом, як ніби її яєць вилуплюються. IXE було покарання може тільки!

Text-Тоні Казанова Copyright захищені автором.
Це художній твір, будь-яка подібність з предикатами характер носить абсолютно випадковий характер.

Слідуйте за мною на Twitter @ prodacultural
Додати мій Facebook tony.casanova1


......................................................................................

Story - Sagaen om Chico Grab Mulas.

I den lille by Mandaiuva levede Francisco Delgado Morangueira Artur Silva, populært kendt som Chico Grab Mulas. Mand, der ikke havde nogen stor skønhed, levede fra marken og havde ingen større aktiver, medmindre den lander efterladt af den afdøde far. Trods denne enkelhed, var Chico manden bedst kendt i regionen, en berømthed, men ikke for skønhed eller rigdom, meget mindre for nogle særligt talent, men af ​​en særhed af naturen. Sandheden er, at Chico blev født med prædikater intime lidt stumpet og at fortælle sandheden, meget stumpet. Det blev sagt, at selv æslet Zequinha tjent pro Chico. Kvinder i regionen nægtede at ligge ned med helten af ​​frygt for deres desgraçarem "duer", efter Chico var halvt menneske, halvt hest. Den stakkels mand levede dette dilemma gennem hele livet og levede triste, hjørnerne, indtil han opdagede en skabning, som accepteret med mod. Det var den lille mule "Great Thin", som mødtes i Chico græs Compadre Deca. Det var kærlighed ved første blik, og Chico, som var for det meste tørt medlidenhed, heller ikke bad, sendte for at se den lille mule. Jeez at lyve godt, skrydede faggot så meget tilfredshed og Chico tog maven af ​​elendighed. Og så var det i mange år, indtil Chico berømmelse nåede nabobyen Vila Coacha. Der boede Tina, en pige, hvis fysiske prædikater gjorde enhver mandlig savle og ender i håndleddet. Tina var glad for at erfare, at der var en han til sin højde der Mandaiuva. Indtil endelig kommer til at møde en rigtig mand. Rejste til byen Chico og Chico der mødtes og forlod Grand Fina og faldt i kærlighed med Tina, den store kærlighed i hans liv. På den første nat af de to by ikke beroliget. Ingen kunne sove med støj elskere. Forestille sig et par kranier gør kærlighed på toppen af ​​en plade af zink. Gik alligevel. En dag Chico gik til gården og se Grand Fina, i et anfald af nostalgi, off tog sit tøj og var at sende kul i hoppen. Mens kørsel til hans kæreste følte et stik i hans ankel og dim synspunkter. Faldt langsomt, indtil du ser slange pit viper venter på at falde. Den næste dag fandt Chico til jorden, livløse og helt nøgen. I hendes skød var den samme slange pit viper at picara, pakket ind i mennesket sex, som om hendes æg udklækkes. IXE var straffen kun kan!

Text-Tony Casanova Copyright forbeholdt forfatteren.
Det er et værk af fiktion, enhver lighed med prædikater af den karakter er helt tilfældig.

Følg mig på Twitter @ prodacultural
Tilføj min Facebook tony.casanova1

Romance - Um ano em apenas um minuto.

Era uma tarde ensolarada e quente no pequeno município de Minnesota, Estados Unidos. Ás margens do rio Mississippi, sentada num pequeno atracadouro estava Helen, pensativa e com olhar tão triste que chegava contrastar com a paisagem. Enquanto sua imagem refletia nas águas límpidas do rio, Helen deixava rolar as lágrimas quentes nas águas geladas do Mississippi. Naquela tarde fazia um ano desde que seu amor partira e a deixara com o coração partido. Doze meses antes ela conhecera o jovem médico Allan numa festa do seu curso de enfermagem. Tornaram-se amigos e pouco tempo depois descobriram que se gostavam e começaram a namorar. A paixão fora intensa e a cada dia eles estavam mais e mais envolvidos. Ela já teve outros namorados, mas sempre encarava como namoricos e nenhum representou nada sério. Não como Allan. O rapaz estava em Minnesota com os pais que estavam em turnê de férias pelos Estados Unidos. O namoro logo foi aprovado pelos pais do garoto que adoraram Helen e a tratavam com extremo carinho, quase como uma filha. Todos os momentos foram intensos e felizes e na pequena cidade os conhecidos e amigos faziam torcida pelo casal. Mas quis o destino pregar uma peça no casal e Allan, após um telefonema que recebeu, correu aos braços de Helen com feições de tristeza. Assustada ela perguntou-lhe o que acontecera e ele respondeu que teria que voltar a Washington para atender a um chamado do Hospital Central para prestar serviços no local. Imediatamente Helen perguntou por quanto tempo. Ele chorando, deu de ombros e respondeu que não sabia. Naquele momento o mundo abriu-se ao pés dela. Todas as nuvens tornaram-se negras e o dia claro tornou-se uma noite de breu. Como viveria sem ele? Que faria da sua vida sem Allan? As mesmas perguntas rondavam a cabeça do médico. Entristeceram e passaram a viver os momentos juntos como se fossem os últimos dias de suas vidas. Helen, enquanto sentada a beira do lago, reviveu tudo que passara com Allan em apenas um único minuto. Mergulhara em devaneios, perdida, sem rumo como nau sem leme. A moça perdera em um ano, o equivalente a dez quilos e devido a profunda tristeza recusava-se a alimentar-se devidamente, comendo apenas em momentos cruciais. Seu rosto já não aparentava a jovialidade de sempre e os olhos perderam o brilho. Estava ali, envolta em pensamentos e nem percebeu a chegada da sua mãe.
- Filha!
Sem ter ouvido ela continuou pensativa.
- Filha!
- Mamãe, por favor. Preciso ficar sozinha e além disso eu já sei o que irá dizer: "Filha vem comer, voce precisa alimentar-se". Mas eu não estou com fome mamãe, deixe-me sozinha, por favor!
- Não é isso filha. Voce tem visita, porque não vem comigo?
- Mamãe eu não quero ver ninguém, diz que não estou.
- Mas é importante filha, vem comigo.
- Se eu for depois posso voltar aqui e ficar sozinha?
- Se quiser poderá sim, mas vamos comigo tá bem?
- Tá, vai e avisa que já estarei chegando.
Helen dirigiu-se até a casa a contragosto, não estava disposta a visitas e muito menos bate-papos naquela hora. Preferia o silêncio do lago e a multidão dos seus pensamentos tristes.
- Mamãe, cheguei, onde está a visita?
- Aqui Helen!
- Ela tremeu ao ouvir a voz ao fundo. Sem acreditar correu até lá e foi certificar-se de que não estava sendo vítima dos seus sonhos. Chegando até o local de onde ouvira a voz ela pode confirmar suas suspeitas: Lá estava Allan, mais magro, abatido, mas com um sorriso igual ao que estava nos lábios dela.
Num abraço interminável eles choraram abraçadinhos, quietos, felizes.
- Mas como? Perguntou Helen.
- Eu não suportei viver longe de voce meu amor. Larguei tudo e agora estou aqui e prometo não ir mais embora, mas só se voce me aceitar, se não eu terei que voltar a Washington.
- Claro que aceito seu bobo! Claro que aceito!
No mês seguinte aconteceu em Minnesota o maior e mais animado casamento da cidade, onde Helen e Allan puderam exibir nos rostos o sorriso vitorioso do casal mais feliz do mundo.

Texto de Tony Casanova - Direitos Autorais reservados exclusivamente ao autor.
Nota - Esta é uma obra de ficção, qualquer semelhança com pessoas ou fatos terá sido mera coincidência.

Meu Facebook - tony.casanova1
Meu Twitter - @prodacultural

.......................................................................................

Romance - A year in just a minute.

It was a hot and sunny afternoon in small town Minnesota, United States. On the banks of the Mississippi River, sitting on a small dock was Helen, thoughtful and sad gaze that came to contrast with the landscape. While his image reflected in the clear waters of the river, Helen let the hot tears rolling into the icy waters of the Mississippi. That afternoon was a year since his love was gone and left her heartbroken. Twelve months before she met the young doctor Allan a party of their nursing program. They became friends and soon after discovered that they liked and started dating. The passion was intense and every day they were more and more involved. She's had other boyfriends, but always regarded as flirting and none represented nothing serious. Not like Allan. The boy was in Minnesota to parents who were touring holiday in the United States. The dating was soon approved by the parents of the boy who loved Helen and treated with extreme affection, almost like a daughter. All times were intense and happy and the small town acquaintances and friends were rooting for couple. But fate would play a trick on the couple and Allan after he received a phone call, went to the arms of Helen with features of sorrow. Startled, she asked him what happened and he said he would have to return to Washington to attend a call Central Hospital to provide services on site. Helen immediately asked for how long. He crying, shrugged and said he did not know. At that moment the world opened up to her feet. All the clouds became black and clear day became a night of pitch. How to live without it? What would your life without Allan? The same questions were around the doctor's head. Grieved and lived the moments together as if they were the last days of their lives. Helen, while sitting by the lake, revived all spent with Allan in just one minute. Plunged in reverie, lost, aimless and rudderless ship. The girl lost in a year, the equivalent of ten pounds and due to deep sadness refused to feed themselves properly, eating only at crucial moments. His face no longer looked her usual cheerfulness and eyes lost their luster. It was there, wrapped in thought and did not notice the arrival of his mother.
- Daughter!
Not having heard she continued thoughtfully.
- Daughter!
- Mom, please. Need to be alone and besides I already know what you will say: "Daughter comes eating, you need to feed themselves." But I'm not hungry Mom, leave me alone, please!
- Is not this daughter. You have a visitor, why not come with me?
- Mom I do not want to see anyone, says I'm not.
- But it is important daughter comes with me.
- If I can then come back here and be alone?
- If you want to yes, but let me okay?
- Yeah, go and warns that I'll be coming.
Helen went to the house unwillingly, was not willing to visits and chats much less then. He preferred the silence of the lake and the multitude of his sad thoughts.
- Mom, I got where you are visiting?
- Helen Here!
- It shook at the voice in the background. Disbelief went up there and was sure that was not the victim of your dreams. Getting to the place where she heard the voice can confirm your suspicions: There was Allan, thinner, haggard, but with a smile that was equal to her lips.
An embrace they wept endless cuddling, quiet, happy.
- But how? Asked Helen.
- I could not stand living far away from you my love. I dropped everything and now I'm here and I promise not to go away, but only if you accept me, if not I will have to return to Washington.
- Of course I accepted her ass! Of course I accepted!
The following month occurred in Minnesota's largest and most lively city wedding, which Helen and Allan could display the winning smile on the faces of the happiest couple in the world.

Text Tony Casanova - Copyright reserved exclusively to the author.
Note - This is a work of fiction, any resemblance to people or events is entirely coincidental.


My Facebook - tony.casanova1
My Twitter - @ prodacultural

.......................................................................................

Romance - Un año en un minuto.

Era una tarde calurosa y soleada en el pequeño pueblo de Minnesota, Estados Unidos. En las orillas del río Mississippi, sentado en un pequeño muelle era Helen, la mirada pensativa y triste que vino a contraste con el paisaje. Mientras que su imagen reflejada en las cristalinas aguas del río, Helen dejó que las lágrimas calientes ruedan en las heladas aguas del Mississippi. Esa tarde fue un año desde que su amor se fue y dejó su corazón roto. Doce meses antes de conocer a la joven doctor Allan parte de su programa de enfermería. Se hicieron amigos y poco después descubrieron que les gustaba y comenzaron a salir. La pasión era intenso y todos los días eran cada vez más complicado. Ha tenido otros novios, pero siempre considerado como el coqueteo y no representa nada serio. No como Allan. El muchacho estaba en Minnesota a los padres que estaban de gira de vacaciones en los Estados Unidos. La datación pronto fue aprobado por los padres del niño que amaba a Helen y se trató con afecto extrema, casi como a una hija. Todas las horas son intensos y felices y los pequeños conocidos pueblo y amigos fueron arraigando para pareja. Pero el destino le jugaría una mala pasada a la pareja y Allan después de recibir una llamada telefónica, se fue a los brazos de Helen con rasgos de tristeza. Sorprendida, ella le preguntó qué había pasado y me dijo que tendría que regresar a Washington para asistir a un Hospital Central llamada a prestar servicios en el sitio. Helen inmediatamente preguntó por cuánto tiempo. Él llora, se encogió de hombros y dijo que no sabía. En ese momento el mundo se abrió a sus pies. Todas las nubes se convirtieron en negro y el día claro se convirtió en una noche de campo. ¿Cómo vivir sin él? ¿Cómo sería su vida sin Allan? Las mismas preguntas fueron alrededor de la cabeza del doctor. Afligido y vivió los momentos juntos como si fueran los últimos días de sus vidas. Helen, mientras estaba sentado junto al lago, revivió todos pasamos con Allan en sólo un minuto. Sumido en un ensueño, perdido, barco sin rumbo y sin timón. La chica perdió en un año, el equivalente a diez libras y debido a la tristeza profunda se negaron a alimentarse adecuadamente, comer sólo en los momentos cruciales. Su rostro ya no miró a su habitual alegría y sus ojos perdieron su brillo. Fue allí, envuelto en sus pensamientos y no se dio cuenta de la llegada de su madre.
- ¡Hija!
No habiendo oído-continuó pensativamente.
- ¡Hija!
- Mamá, por favor. Necesito estar sola y además ya sé lo que vas a decir: "Hija viene comiendo, usted necesita para alimentarse." Pero yo no soy mamá hambre, déjame en paz, por favor!
- ¿No es esta hija. Tienes una visita, ¿por qué no vienes conmigo?
- Mamá no quiero ver a nadie, dice que no estoy.
- Pero es importante hija viene conmigo.
- Si luego puedo volver aquí y estar solo?
- Si quiere, sí, ¡pero me acuerdo?
- Sí, voy y le advierte de que voy a venir.
Helen fue a la casa de mala gana, no estaba dispuesto a visitas y charlas mucho menos. Él prefiere el silencio del lago y la multitud de sus tristes pensamientos.
- Mamá, tengo que va a visitar?
- Helen aquí!
- Se negó a la voz en el fondo. La incredulidad se fue hasta allí y estaba seguro de que no era la víctima de sus sueños. Llegar al lugar donde oyó la voz puede confirmar sus sospechas: había Allan, más delgado, demacrado, pero con una sonrisa que era igual a los labios.
Un abrazo lloraron interminables abrazos, tranquilo, feliz.
- ¿Pero cómo? Preguntado Helen.
- Yo no podía soportar vivir lejos de ti mi amor. Dejé todo y ahora estoy aquí y no prometer a desaparecer, pero sólo si me aceptas, si no voy a tener que volver a Washington.
- Por supuesto que acepté su culo! Por supuesto que acepté!
Al mes siguiente se produjo en más grande y más vivo de la boda de la ciudad de Minnesota, que Helen y Allan podrían mostrar la sonrisa ganadora en los rostros de la pareja más feliz del mundo.

Texto de Tony Casanova - Derecho de Autor reservado exclusivamente al autor.
Nota - Este es un trabajo de ficción, cualquier parecido con personas o acontecimientos es pura coincidencia.


Mi Facebook - tony.casanova1
Mi Twitter - @ prodacultural

......................................................................................

Romantik - Ein Jahr in nur einer Minute.

Es war ein heißer und sonniger Nachmittag in der Kleinstadt Minnesota, USA. An den Ufern des Mississippi River, sitzt auf einem kleinen Dock war Helen, nachdenklich und traurig Blick, der den Kontrast mit der Landschaft kam. Während sein Bild spiegelt sich in dem klaren Wasser des Flusses, lassen Sie Helen die heißen Tränen in den eisigen Gewässern des Mississippi. An diesem Nachmittag war ein Jahr seit seiner Liebe war weg und ließ sie mit gebrochenem Herzen. Zwölf Monate vor lernte sie den jungen Arzt Allan eine Partei ihrer Pflege-Programm. Sie wurden Freunde und bald entdeckt, dass sie gerne und begann aus. Die Leidenschaft war intensiv und jeden Tag waren sie mehr und mehr beteiligt. Sie hat andere Freunde hatte, aber immer dann als Flirten und keine repräsentiert nichts ernsthaftes. Nicht wie Allan. Der Junge war in Minnesota, um Eltern, die Rundreise in den Vereinigten Staaten wurden. Die Datierung wurde bald von den Eltern des Jungen, der Helen liebte und mit extremer Zuneigung, fast wie eine Tochter angenommen. Alle Zeiten waren intensiv und glücklich und die kleine Stadt Bekannten und Freunde waren für ein paar Verwurzelung. Aber das Schicksal wollte einen Trick auf das Paar und Allan spielen, nachdem er einen Anruf erhielt, ging zu den Armen von Helen mit Features von Trauer. Erschrocken fragte sie ihn, was passiert ist und er sagte, er würde nach Washington zurückzukehren, um einen Anruf Central Hospital, um vor Ort bieten zu besuchen. Helen sofort gefragt, für wie lange. Er weint, zuckte mit den Schultern und sagte, er wisse es nicht. In diesem Moment öffnete sich die Welt auf die Füße. All die Wolken wurde schwarz und klaren Tag wurde eine Nacht der Tonhöhe. Wie man ohne sie leben? Was wäre Ihr Leben ohne Allan? Die gleichen Fragen wurden um den Arzt auf den Kopf. Betrübt und lebte die Momente zusammen, als ob sie die letzten Tage ihres Lebens waren. Helen, während der Sitzung durch den See, wieder alle mit Allan in nur einer Minute verbrachte. Getaucht in Träumerei, verloren, ziellos und Schiff ohne Ruder. Das Mädchen verloren in einem Jahr, das Äquivalent von zehn Pfund und durch tiefe Traurigkeit weigerte, sich richtig zu ernähren, essen nur in entscheidenden Momenten. Sein Gesicht sah nicht mehr ihre gewohnte Heiterkeit und Augen verloren ihren Glanz. Es war da, eingewickelt in Gedanken und habe nicht bemerkt, die Ankunft seiner Mutter.
- Tochter!
Nicht Anhörung sie nachdenklich fort.
- Tochter!
- Mama, bitte. Brauchen Sie, allein zu sein und außerdem weiß ich schon, was Sie sagen: "Tochter kommt essen, müssen Sie sich selbst zu ernähren." Aber ich bin nicht hungrig Mama, lass mich in Ruhe, bitte!
- Ist das nicht Tochter. Sie haben einen Besucher, warum nicht mit mir kommen?
- Mama ich will niemanden sehen, sagt, ich bin es nicht.
- Aber es ist wichtig, Tochter kommt mit mir.
- Wenn ich dann komm zurück und allein sein?
- Wenn Sie wollen, ja, aber lassen Sie mich okay?
- Ja, gehen und warnt davor, dass ich kommen.
Helen ging zu dem Haus ungern, war nicht bereit, Besuche und chattet viel weniger dann. Er bevorzugt die Stille des Sees und die Menge seiner traurigen Gedanken.
- Mama, ich habe, wo Sie zu Besuch sind?
- Helen hier!
- Es schüttelte an der Stimme im Hintergrund. Ungläubigkeit ging dort und war mir sicher, dass war nicht das Opfer Ihrer Träume. Anreise zum Ort, wo sie hörten die Stimme kann Ihren Verdacht bestätigen: Es war Allan, Verdünner, hager, aber mit einem Lächeln, das war gleich an ihre Lippen.
Eine Umarmung weinten sie endlos kuscheln, ruhig, glücklich.
- Aber wie? Gestellte Helen.
- Ich konnte es nicht ertragen, die weit weg von dir meine Liebe. Ich ließ alles stehen und jetzt bin ich hier und ich verspreche nicht weg gehen, aber nur, wenn Sie mich akzeptieren, wenn nicht werde ich nach Washington zurückzukehren.
- Natürlich nahm ich ihren Arsch! Natürlich habe ich angenommen!
Im folgenden Monat trat im größten und lebendigsten Stadt Minnesotas Hochzeit, die Helen und Allan die gewinnendes Lächeln auf den Gesichtern der glücklichste Paar der Welt konnte anzuzeigen.

Text Tony Casanova - Copyright vorbehalten ausschließlich an den Autor.
Hinweis - Dies ist ein Werk der Fiktion, ist jede Ähnlichkeit mit Personen oder Ereignissen sind rein zufällig.


Mein Facebook - tony.casanova1
Mein Twitter - @ prodacultural

.......................................................................................

Романтика - в год всего минуту.

Это был жаркий и солнечный день в небольшом городке штата Миннесота, США. На берегах реки Миссисипи, сидя на небольшой причал Хелен, вдумчивый взгляд и грустно, что приехал в контрасте с окружающим ландшафтом. Хотя его образ, отраженный в чистых водах реки, Хелен пусть горячие слезы катились в ледяные воды реки Миссисипи. В тот же день был год, так как его любовь ушла, и оставили ее с разбитым сердцем. Двенадцать месяцев, прежде чем она встретила молодого доктора Аллана сторон их программу ухода. Они подружились и вскоре после этого обнаружил, что они любят и начали встречаться. Страсть была насыщенной и каждый день они были все более и более активное участие. У нее было других парней, но всегда рассматривается как флирт и никто не представляло собой ничего серьезного. Не так, как Аллан. Мальчик был в Миннесоте, чтобы родители, которые были туристического праздника в Соединенных Штатах. Знакомства вскоре утвержденный родителями мальчика, который любил Елену и относится с чрезвычайной привязанности, почти как дочь. Все время были интенсивными и счастливы и небольшие города знакомых и друзей болели за пару. Но судьба подшутить над парой и Аллан после того как он получил телефонный звонок, пошла в руки Хелен с особенностями горя. Пораженная, она спросила его, что случилось, и он сказал, что должен вернуться в Вашингтон для участия вызов центральной больницы для оказания услуг на территории отеля. Хелен сразу же спросил, как долго. Он плакал, пожал плечами и сказал, что он не знал. В этот момент мир открылся на ноги. Все облака стали черными и ясный день стал ночью поле. Как жить без него? Что бы ваша жизнь без Аллан? Те же вопросы были вокруг головы врача. Опечаленный и жил моменты вместе, как если бы они были в последние дни своей жизни. Елена, сидя на берегу озера, возродил все проведенные с Алланом всего за одну минуту. Погруженный в задумчивость, потерянные, бесцельные и без руля корабля. Девочка потеряла в год, что эквивалентно десяти фунтов и в связи с глубокой печалью отказался, чтобы прокормить себя должным образом, есть только в самые важные моменты. Его лицо больше не посмотрела ей обычную жизнерадостность и глаза потеряли свой блеск. Именно там, завернутый в мысли и не заметила прихода своей матери.
- Доченька!
Не услышав продолжала она задумчиво.
- Доченька!
- Мама, пожалуйста. Нужно побыть одному и к тому же я уже знаю, что вы скажете: "Дочь приходит еды, вам нужно, чтобы прокормить себя." Но я не голоден Мам, оставь меня в покое, пожалуйста!
- Разве это не дочь. К вам посетитель, почему бы не пойти со мной?
- Мам, я не хотел никого видеть, говорит, что я не являюсь.
- Но важно, дочь пойдет со мной.
- Если я могу затем вернуться сюда и побыть одному?
- Если вы хотите, чтобы да, но позвольте мне в порядке?
- Да, пойти и предупреждает, что я буду ждать.
Елена отправилась в дом неохотно, не был готов посещений и чатах гораздо меньше, чем. Он предпочитал тишину озера и множество его грустные мысли.
- Мама, я получил, где вы посещаете?
- Елена здесь!
- Он покачал на голос на заднем плане. Неверие пошел туда и был уверен, что не был жертвой своей мечты. Как добраться до места, где она услышала голос может подтвердить ваши подозрения: Был Аллан, растворители, изможденный, но с улыбкой, которая была равна ее губ.
Объятий они плакали бесконечные объятия, тихо, счастливым.
- Но как? На вопрос Елены.
- Я не мог выдержать живущих далеко от вас любовь моя. Я бросил все, и теперь я здесь, и я обещаю не уходить, но только если вы принимаете меня, если не я должен буду вернуться в Вашингтон.
- Конечно, я принял ее задницу! Конечно, я согласился!
В следующем месяце произошло в самый большой и оживленный город Миннесоты свадьба, которую Хелен и Аллан может отображать обаятельная улыбка на лицах счастливые пары в мире.

Текст Тони Казанова - Copyright исключительно автору.
Обратите внимание - это художественное, любое сходство с людьми или событиями совершенно случайно.


Мой Facebook - tony.casanova1
Мой Twitter - @ prodacultural

......................................................................................

Romance - Et år i bare et minut.

Det var en varm og solrig eftermiddag i lille by Minnesota, USA. På bredden af ​​Mississippi-floden, sad på en lille dock Helen, tankevækkende og trist blik, der kom til kontrast til landskabet. Mens hans billede afspejles i det klare vand i floden, Helen lod de varme tårer rullende ind i de iskolde vande Mississippi. Samme eftermiddag var et år siden hans kærlighed var væk og efterlod hende sønderknust. Tolv måneder før hun mødte den unge læge Allan en part af deres sygepleje program. De blev venner og snart efter opdagede, at de kunne lide og begyndte at date. Passionen var intens, og hver dag var de mere og mere involveret. Hun har haft andre kærester, men altid betragtet som flirte og ingen repræsenterede noget alvorligt. Ikke ligesom Allan. Drengen var i Minnesota til forældre, der var touring ferie i USA. Dateringen blev hurtigt godkendt af forældrene til drengen, der elskede Helen og behandles med ekstrem hengivenhed, næsten som en datter. Alle tider var intense og glad og den lille by bekendte og venner var hepper på par. Men skæbnen ville spille en trick på parret og Allan, efter at han har modtaget et telefonopkald, gik til armene på Helen med funktioner af sorg. Forskrækket, hun spurgte ham, hvad der skete, og han sagde, at han ville have til at vende tilbage til Washington for at deltage i et opkald Centralsygehus til at levere tjenesteydelser på stedet. Helen spurgte straks hvor længe. Han græd, trak på skuldrene og sagde, at han ikke vidste. I det øjeblik verden åbnet for hendes fødder. Alle skyerne blev sort og klar dag blev en nat i banen. Hvordan til at leve uden den? Hvad ville dit liv uden Allan? De samme spørgsmål var omkring lægens hoved. Bedrøvet og levede de øjeblikke sammen, som om de var de sidste dage af deres liv. Helen, mens du sidder ved søen, genoplivede alle brugte med Allan på bare ét minut. Kastet i staver, tabt, planløst og ror skib. Pigen tabt i et år, hvilket svarer til ti pounds og på grund af dyb sorg nægtede at brødføde sig selv ordentligt, spiser kun i afgørende øjeblikke. Hans ansigt ikke længere så sin sædvanlige munterhed og øjne mistet deres glans. Det var der, pakket ind i tanke og lagde ikke mærke til ankomsten af ​​sin mor.
- Datter!
Ikke have hørt hun fortsatte tankefuldt.
- Datter!
- Mor, tak. Behov for at være alene og udover jeg allerede ved hvad du vil sige: "Datter kommer spise, er du nødt til at brødføde sig selv." Men jeg er ikke sulten mor, lad mig alene, please!
- Er det ikke datter. Du har en besøgende, hvorfor så ikke komme med mig?
- Mor Jeg ønsker ikke at se nogen, siger jeg ikke.
- Men det er vigtigt datter kommer med mig.
- Hvis jeg så kan komme tilbage her og være alene?
- Hvis du ønsker at ja, men lad mig okay?
- Ja, gå og advarer om, at jeg vil komme.
Helen gik hen til huset modvilligt, var ikke villig til besøg og chats meget mindre dengang. Han foretrak stilheden af ​​søen og de mange af hans triste tanker.
- Mor, jeg fik, hvor du besøger?
- Helen her!
- Det rystede på stemmen i baggrunden. Vantro gik derop og var sikker på, at det ikke var offer for dine drømme. Kom til det sted, hvor hun hørte stemmen kan bekræfte din mistanke: Der var Allan, fortynder, Haggard, men med et smil, der var lig med hendes læber.
En omfavnelse de græd endeløse krammer, rolig, glad.
- Men hvordan? Spurgte Helen.
- Jeg kunne ikke holde bor langt væk fra dig min kærlighed. Jeg droppede alt og nu er jeg her, og jeg lover ikke at gå væk, men kun hvis du acceptere mig, hvis ikke jeg bliver nødt til at vende tilbage til Washington.
- Selvfølgelig har jeg accepterede hendes røv! Selvfølgelig har jeg accepteret!
Den følgende måned fandt sted i Minnesota største og mest livlige bryllup, som Helen og Allan kunne vise vindende smil på ansigterne af de lykkeligste par i verden.

Tekst Tony Casanova - Copyright forbeholdt forfatteren.
Bemærk - dette er et værk af fiktion, enhver lighed med personer og begivenheder er helt tilfældig.


My Facebook - tony.casanova1
Min kvidre - @ prodacultural

.......................................................................................

Романтика - в рік всього хвилину.

Це був спекотний і сонячний день в невеликому містечку штату Міннесота, США. На берегах річки Міссісіпі, сидячи на невеликий причал Хелен, вдумливий погляд і сумно, що приїхав в контрасті з навколишнім ландшафтом. Хоча його образ, відбитий в чистих водах річки, Хелен нехай гарячі сльози котилися в крижані води річки Міссісіпі. У той же день був рік, так як його любов пішла, і залишили її з розбитим серцем. Дванадцять місяців, перш ніж вона зустріла молодого доктора Аллана сторін їх програму догляду. Вони подружилися і незабаром після цього виявив, що вони люблять і почали зустрічатися. Пристрасть була насиченою і щодня вони були все більш і більш активну участь. У неї було інших хлопців, але завжди розглядається як флірт і ніхто не представляло собою нічого серйозного. Не так, як Аллан. Хлопчик був у Міннесоті, щоб батьки, які були туристичного свята в Сполучених Штатах. Знайомства незабаром затверджений батьками хлопчика, який любив Олену та ставиться з надзвичайної прихильності, майже як дочка. Весь час були інтенсивними і щасливі і невеликі міста знайомих і друзів вболівали за пару. Але доля пожартувати над парою і Аллан після того як він отримав телефонний дзвінок, пішла в руки Хелен з особливостями горя. Уражена, вона запитала його, що трапилося, і він сказав, що повинен повернутися до Вашингтона для участі виклик центральної лікарні для надання послуг на території готелю. Хелен відразу ж запитав, як довго. Він плакав, знизав плечима і сказав, що він не знав. У цей момент світ відкрився на ноги. Всі хмари стали чорними і ясний день став вночі полі. Як жити без нього? Що б ваше життя без Аллан? Ті ж питання були навколо голови лікаря. Засмучений і жив моменти разом, як якщо б вони були в останні дні свого життя. Олена, сидячи на березі озера, відродив всі проведені з Алланом всього за одну хвилину. Заглиблений у думки, втрачені, безцільні і без керма корабля. Дівчинка втратила в рік, що еквівалентно десяти фунтів і у зв'язку з глибоким сумом відмовився, щоб прогодувати себе належним чином, є тільки в найважливіші моменти. Його обличчя більше не подивилася їй звичайну життєрадісність і очі втратили свій блиск. Саме там, загорнутий в думки і не помітила приходу своєї матері.
- Донечко!
Не почувши продовжувала вона задумливо.
- Донечко!
- Мама, будь ласка. Потрібно побути одному і до того ж я вже знаю, що ви скажете: "Дочка приходить їжі, вам потрібно, щоб прогодувати себе." Але я не голодний Мам, дай мені спокій, будь ласка!
- Хіба це не дочка. До вас відвідувач, чому б не піти зі мною?
- Мам, я не хотів нікого бачити, каже, що я не є.
- Але важливо, дочка піде зі мною.
- Якщо я можу потім повернутися сюди і побути одному?
- Якщо ви хочете, щоб так, але дозвольте мені в порядку?
- Так, піти і попереджає, що я буду чекати.
Олена відправилася в будинок неохоче, не був готовий відвідувань і чатах набагато менше, ніж. Він вважав за краще тишу озера і безліч його сумні думки.
- Мама, я отримав, де ви відвідуєте?
- Олена тут!
- Він похитав на голос на задньому плані. Невіра пішов туди і був упевнений, що ні був жертвою своєї мрії. Як дістатися до місця, де вона почула голос може підтвердити ваші підозри: Був Аллан, розчинники, виснажений, але з посмішкою, яка дорівнювала її губ.
Обіймів вони плакали нескінченні обійми, тихо, щасливим.
- Але як? На питання Олени.
- Я не міг витримати живуть далеко від вас любов моя. Я кинув все, і тепер я тут, і я обіцяю не йти, але тільки якщо ви приймаєте мене, якщо не я повинен буду повернутися до Вашингтона.
- Звичайно, я прийняв її дупу! Звичайно, я погодився!
В наступному місяці відбулося в найбільший і жваве місто Міннесоти весілля, яку Хелен і Аллан може відображати чарівна усмішка на обличчях щасливі пари у світі.

Текст Тоні Казанова - Copyright виключно автору.
Зверніть увагу - це художнє, будь-яка подібність з людьми чи подіями зовсім випадково.


Мій Facebook - tony.casanova1
Мій Twitter - @ prodacultural

......................................................................................

Romance - Un an dans une minute.

C'était un après-midi chaud et ensoleillé dans une petite ville du Minnesota, aux États-Unis. Sur les rives de la rivière Mississippi, assis sur un petit quai était Helen, regard pensif et triste qui est venu à contraste avec le paysage. Alors que son image reflète dans les eaux claires de la rivière, Helen laisser les larmes de laminage à chaud dans les eaux glacées du Mississippi. Cet après-midi a été une année depuis son amour a disparu et a laissé son cœur brisé. Douze mois avant sa rencontre avec le jeune docteur Allan une partie de leur programme de soins infirmiers. Ils sont devenus amis et bientôt après découvert qu'ils aimaient et ont commencé à sortir. La passion était intense et chaque jour, ils étaient de plus en plus impliqué. Elle a eu d'autres amis, mais toujours considéré comme le flirt et aucune rien de grave représentés. Pas comme Allan. Le garçon était dans le Minnesota aux parents qui visitaient vacances aux Etats-Unis. La datation a été rapidement approuvé par les parents du garçon qui aimait Helen et traité avec affection extrême, presque comme une fille. Toutes les heures ont été intenses et heureux et les petites connaissances de la ville et les amis ont été d'enracinement pour couple. Mais le destin allait jouer un tour sur le couple et Allan après avoir reçu un appel téléphonique, est allé dans les bras de Helen avec des caractéristiques de la douleur. Surprise, elle lui a demandé ce qui s'était passé et il m'a dit qu'il allait avoir à retourner à Washington pour assister à un hôpital central téléphonique pour fournir des services sur place. Helen a immédiatement demandé pendant combien de temps. Il pleure, haussa les épaules et dit qu'il ne savait pas. A ce moment, le monde s'est ouvert à ses pieds. Tous les nuages ​​sont devenus noir et temps clair devenus une nuit de terrain. Comment vivre sans elle? Que serait votre vie sans Allan? Les mêmes questions ont été autour de la tête du médecin. Attristé et a vécu des moments ensemble comme s'ils étaient les derniers jours de leur vie. Helen, alors qu'il était assis au bord du lac, relancé tous passé avec Allan en une minute seulement. Plongé dans la rêverie, perdu, navire sans gouvernail et sans but. La jeune fille a perdu en un an, soit l'équivalent de dix livres et en raison de sa profonde tristesse refusé de se nourrir correctement, manger seulement à des moments cruciaux. Son visage ne regardait plus sa gaieté habituelle et les yeux ont perdu leur éclat. Il était là, enveloppé dans la pensée et n'a pas remarqué l'arrivée de sa mère.
- Ma fille!
N'ayant pas entendu qu'elle continuait pensivement.
- Ma fille!
- Maman, s'il te plaît. Besoin d'être seul et d'ailleurs je sais déjà ce que vous allez dire: «Ma fille vient de manger, vous avez besoin pour se nourrir." Mais je ne suis pas maman faim, laissez-moi tranquille, s'il vous plaît!
- N'est-ce pas sa fille. Vous avez un visiteur, pourquoi ne pas venir avec moi?
- Maman, je ne veux pas voir quelqu'un, me dit que je ne suis pas.
- Mais il est important de fille vient avec moi.
- Si je peux ensuite revenir ici et d'être seul?
- Si vous voulez, oui, mais permettez-moi d'accord?
- Ouais, aller et avertit que je viendrai.
Helen est allé à la maison contre son gré, n'était pas disposé à les visites et les conversations beaucoup moins ensuite. Il préférait le silence sur le lac et la multitude de ses tristes pensées.
- Maman, j'ai eu lorsque vous visitez?
- Helen ici!
- Il a secoué à la voix en arrière-plan. Incrédulité allé là-bas et était certain que ce n'était pas victime de vos rêves. Se rendre à l'endroit où elle a entendu la voix peut confirmer vos soupçons: Il y avait Allan, mince, hagard, mais avec un sourire qui était égal à ses lèvres.
Une étreinte ils pleurèrent sans fin câlins, calme, heureux.
- Mais comment? Interrogé Helen.
- Je ne pouvais pas supporter de vivre loin de toi mon amour. J'ai tout laissé tomber et maintenant je suis ici et je vous promets de ne pas s'en aller, mais seulement si vous me acceptez, sinon je vais devoir retourner à Washington.
- Bien sûr, j'ai accepté son cul! Bien sûr, j'ai accepté!
Le mois suivant, a eu lieu dans la plus grande et la plus animée de mariage de la ville du Minnesota, qui Helen et Allan pouvaient afficher le sourire sur les visages de gagner du couple le plus heureux du monde.

Texte Tony Casanova - Copyright réservé exclusivement à l'auteur.
NOTE - Il s'agit d'une œuvre de fiction, toute ressemblance avec des personnes ou des événements est purement fortuite.


Mon Facebook - tony.casanova1
Mon Twitter - @ prodacultural

.......................................................................................

Romanse - 'n jaar in net 'n minuut.

Dit was 'n warm en sonnige middag in 'n klein dorpie Minnesota, Verenigde State van Amerika. Op die oewer van die Mississippi River, sit op 'n klein dok was Helen, bedagsaam en hartseer blik wat gekom het om te kontras met die landskap. Terwyl sy beeld weerspieël in die helder water van die rivier, Helen laat die warm trane rol in die ysige waters van die Mississippi. Daardie middag was 'n jaar sedert sy liefde is weg en het haar hartseer. Twaalf maande voor sy met die jong dokter Allan 'n party van hul verpleeg program. Hulle het vriende geword en kort daarna ontdek dat hulle graag en het begin uitgaan. Die passie was intens en elke dag hulle meer en meer betrokke te raak. Sy het ander kêrels, maar altyd beskou as flirt en niemand verteenwoordig niks ernstigs nie. Nie soos Allan. Die seun was in Minnesota aan ouers wat die toer vakansie in die Verenigde State. Die dating was gou goedgekeur deur die ouers van die seuntjie wat Helen lief en behandel word met uiterste liefde, amper soos 'n dogter. Alle tye was intense en gelukkig en die klein dorpie kennisse en vriende is wortels vir 'n paar. Maar die noodlot sou 'n truuk speel op die egpaar en Allan nadat hy 'n oproep ontvang het, het na die arms van Helen met die funksies van droefheid. Geskrik het, het sy hom gevra wat gebeur het en hy het gesê hy wil hê om terug te keer na Washington 'n oproep Sentrale Hospitaal dienste op die perseel te voorsien by te woon. Helen onmiddellik gevra vir hoe lank. Hy huil, afgemaak en gesê dat hy nie geweet het nie. Op daardie oomblik het die wêreld oopgemaak het op haar voete. Al die wolke het swart geword en helder dag het 'n nag van veld. Hoe om te leef sonder dit? Wat sou jou lewe sonder Allan? Dieselfde vrae rondom die dokter se kop. Bedroef en het die oomblikke saam asof hulle die laaste dae van hul lewens. Helen, terwyl die vergadering by die meer, herleef alles deurgebring het met Allan in net een minuut. Gedompel in gedroom, verloor, doellose en rigtinglose skip. Die meisie verloor in 'n jaar, die ekwivalent van tien pond en te danke aan diep hartseer geweier om hulself te behoorlik te voed, eet net op kritieke oomblikke. Sy gesig lyk nie meer haar gewone blymoedigheid en oë verloor hul glans. Dit was daar, toegedraai in gedagte en het nie kennis van die aankoms van sy moeder.
- Dogter!
Nie omdat ons gehoor het sy ingedagte voortgegaan.
- Dogter!
- Ma, asseblief. Nodig om alleen te wees en behalwe Ek weet reeds wat julle sal sê: "Dogter kom eet, moet jy om hulself te voed." Maar ek is nie honger Ma, los my uit, asseblief!
- Is dit nie die dogter. Jy het 'n besoeker, waarom kom jy nie met my nie?
- Mamma ek wil nie iemand om te sien, sê ek is nie.
- Maar dit is belangrik dogter kom saam met my.
- As ek kan dan terug te kom hier en alleen te wees?
- As jy wil ja, maar laat my okay?
- Ja, gaan en waarsku dat ek sal kom.
Helen het na die huis onwillig, was nie bereid om te besoek en geselsies baie minder dan. Hy verkies om die stilte van die see en die menigte van sy hartseer gedagtes.
- Mamma, ek het waar jy besoek?
- Helen Hier!
- Dit gebewe van die geluid in die agtergrond. Ongeloof het daar en was seker dit was nie die slagoffer van jou drome. Om na die plek waar sy hoor die stem jou vermoedens kan bevestig: Daar was Allan, dunner, brandarm, maar met 'n glimlag wat gelyk is aan haar lippe.
'N omhelsing hulle het gehuil eindelose drukkies, stil, tevrede.
- Maar hoe? Gevra Helen.
- Ek kon nie bly staan ​​wat ver weg van jou my liefde. Ek het alles laat val en nou is ek hier en ek belowe om nie weg te gaan nie, maar net as jy my aanvaar, indien nie ek sal hê om terug te keer na Washington.
- Natuurlik het ek aanvaar haar gat! Ek natuurlik aanvaar!
Die volgende maand plaasgevind het in Michigan se grootste en mees lewendige stad huwelik, wat Helen en Allan kon die wen glimlag vertoon op die gesigte van die gelukkigste paartjie in die wêreld.

Teks Tony Casanova - Kopiereg voorbehou uitsluitlik aan die skrywer.
Let daarop - Dit is 'n werk van fiksie, 'n ooreenkoms met mense of gebeure is heeltemal toevallig.


My Facebook - tony.casanova1
My Twitter - @ prodacultural

Conto - Uma carta para Lindsay.

A tarde estava linda ás margens do mar. O céu azul intenso contrastava com as alvas formações nuvens. O vai-e-vem das ondas branquinhas produzia um barulho gostoso, quase uma canção de ninar, mas Rubian não estava ali para dormir. Decidira ir até a praia para buscar tranquilidade e paz para escrever uma carta ao grande amor de sua vida, a americana Lindsay. Ele a conhecera na Universidade onde ela estava instalada como aluna de um intercâmbio. Vinda de Miami, nos Estados Unidos, Lindsay era uma jovem linda e bastante alegre que parecia sorrir com a alma. Tão logo se conheceram Lindsay e Rubian logo ficaram encantados um pelo outro e não demorou começaram a namorar. De início apenas um namoro trivial, mas com o passar do tempo foram ficando cada vez mais "amarrados". Durante o namoro eles sabiam que Lindsay teria que retornar ao Estados Unidos e fatalmente ficariam afastados, mas decidiram viver intensamente o tempo que havia buscando o máximo de felicidade. Rubian sabia o que significava estar longe da namorada, sabia o que sentia por ela, mas só quando o dia da sua ida chegou foi que percebeu que não suportaria aquilo. Durante quatro anos eles foram fortes, intensos, verdadeiros e sinceros um com o outro e até o último momento acharam que seria possível manterem-se afastados, agora Rubian sabe que não. Lindsay também. Ela seguiu ao aeroporto arrasada, olhos vermelhos e desesperada pelo fato de não poder ficar. Inevitável evitar o choro de ambos, a dor, a dilaceração que sentiram na partida, por isso Rubian estava ali e decidira escrever uma carta para Lindsay. Nela diria tudo que estava sentindo e como sua vida virou ao avesso por conta da sua ausência. Diria tudo e diria mais ainda da decisão que resolvera tomar para por um fim naquilo tudo.

Querida Lindsay,


Gostaria que soubesse que em minha vida jamais houve um único dia que superasse em alegria o dia em que a conheci, mas também te digo que nenhum outro dia conseguiria superar em tristeza, o dia em que voce partiu. Nossos momentos jamais poderiam ser escritos, descritos ou copiados porque foram nossos e únicos, insuperavelmente únicos. Encontrei em voce não a minha cara metade, mas o meu todo. Infinitamente todo. A paz que encontrei em teu sorriso, a beleza que vi no teu rosto, a sinceridade das tuas palavras são fatores que te tornaram tão especial que esquecê-la seria humanamente impossível. Tudo em voce me fez viajar em um mundo novo, me fez acreditar no amor e na existência do paraíso. Ao iniciarmos nossa relação, sabíamos que ela seria interrompida e nós ficaríamos afastados, conversamos e decidimos, juntos que nos prepararíamos para isso. Assim acreditamos que fizemos. Mas como se preparar para a perda? Como se preparar para a distância? Eu tentei e acreditei que fosse possível até vê-la partindo e perceber que meu coração também partia. Tua partida representava também o início das minhas dores incessantes, da angústia, da tristeza terrível que me sobreveio. Até aquele momento eu sabia que te amava, mas não que te amava tanto. Sabia que te queria, mas não que te queria tanto. Confesso estarrecido que subestimei a dimensão e o poder do amor. Não pensei que fosse tão difícil conter-me, suportar a solidão, frear um coração maluco que pulsa forte até no mínimo pensamento, um pensamento que só pensa em voce.
Durante nosso namoro fizemos promessas e todas elas cumprimos. Todas foram consideradas, mas há uma, aquela que resta que se cumpra e que eu, fatalmente não tenho forças para cumprir e por isso tomei uma decisão irrevogável: Amanhã estarei embarcando até Miami e lá eu espero encontrá-la de braços abertos, pronta para ouvir-me. Lá olharei firme nos teus olhos, conterei minhas lágrimas, direi que te amo e por fim perguntarei:
- Lindsay, quer casar comigo?

Com amor,

Rubian.

Eu, obviamente não posso dizer se eles foram felizes para sempre, mas garanto que Rubian e Lindsay casaram e continuam felizes vivendo em Miami.

Esta é uma obra de ficção e qualquer semelhança com locais, nomes ou fatos terá sido mera coincidência.

Texto de Tony Casanova - Direitos Autorais e de Copyright reservados ao autor.
Facebook - tony.casanova1
Twitter - prodacultural

In English >>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>

A letter to Lindsay.

The afternoon was beautiful on the banks of the sea. The intense blue sky contrasted with the white clouds formations. The back-and-forth waves branquinhas noise produced a tasty, almost a lullaby, but Rubian was not there to sleep. He decided to go to the beach to seek tranquility and peace to write a letter to the great love of his life, American Lindsay. He met her at the University where she was installed as an exchange student. Coming from Miami, United States, Lindsay was a beautiful young woman who seemed quite cheerful and smiling with the soul. As soon as they met Lindsay and Rubian soon became enchanted with each other and soon began dating. Initially just a dating trivial, but over time grew increasingly "tied". During their courtship they knew Lindsay would have to return to the United States and would fatally apart, but decided to live intensely the time it was seeking the maximum happiness. Rubian knew what it meant being away from his girlfriend, he knew what he felt for her, but not until the day of his departure arrived it was realized that she could not bear that. For four years they were strong, intense, truthful and sincere with each other until the last moment and thought it would be possible to keep clear now Rubian not know. Lindsay well. She went to the airport razed, red eyes and desperate because I can not stay. Avoid the inevitable cry of both pain, tearing it felt in the match, so Rubian was there and decided to write a letter to Lindsay. It would say everything I was feeling and how his life turned upside down because of his absence. I would say everything and say further resolved that the decision to take on a stop to it all.

Dear Lindsay,


I would like you to know that in my lifetime there has never been a single day that surpass in joy the day I met her, but I tell you that no other day could overcome in sadness, the day you left. Our moments could never be written, or copied because they were described and our unique surpassingly unique. I found in you not to my better half, but my all. Infinitely large. The peace I found in your smile, the beauty that I saw in your face, the sincerity of your words are factors that made it so special that you forget it would be humanly impossible. Everything about you made me go into a new world, made me believe in love and existence of paradise. When we began our relationship, we knew she would stop and we would be apart, talked and decided together that we prepararíamos for that. So we believe. But how to prepare for the loss? How to prepare for the distance? I tried it and believed it was possible to see it and realize that breaking my heart also broke. Your departure also represented the beginning of my incessant pain, the anguish, the terrible sadness that came over me. Until that moment I knew I loved you, I loved you but not both. I knew you wanted, but not what you wanted so badly. I confess that terrified underestimated the size and power of love. I did not think it was so hard to contain myself, endure loneliness, stop a heart that beats crazy strong until at least thought, a thought that only thinks of you.
During our courtship and they all made promises fulfilled. All were considered, but there is one that is left to be fulfilled and I inevitably do not have the strength to do and so I took an irrevocable decision: Tomorrow I'll be embarking to Miami and there I hope to find her with open arms, ready to hear me. There'll look straight in your eyes, forbear my tears, I will say that I love you and eventually ask:
- Lindsay, will you marry me?

With love,

Rubian.

I obviously can not tell if they were happy forever, but I guarantee that Rubian and Lindsay are still married and happy living in Miami.

Text of Tony Casanova - Copyright and Copyright reserved by the author.

This is a work of fiction and any resemblance to places, names or events is entirely coincidental.


Holandês >>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>

Een brief aan Lindsay.

De middag was prachtig aan de oevers van de zee. De intense blauwe hemel in contrast met de witte wolken formaties. De heen-en-weer golven branquinhas geluidsproductie van een smakelijke, bijna een slaapliedje, maar Rubian was er niet om te slapen. Hij besloot om te gaan naar het strand om rust en vrede te zoeken om een ​​brief aan de grote liefde van zijn leven, de Amerikaanse Lindsay schrijven. Hij ontmoette haar aan de universiteit, waar ze werd geïnstalleerd als uitwisselingsstudent. Vanuit Miami, Verenigde Staten, Lindsay was een mooie jonge vrouw die leek heel vrolijk en lachend met de ziel. Zodra ze elkaar ontmoetten Lindsay en Rubian werd al snel betoveren met elkaar en al snel begon daterend. In eerste instantie gewoon een dating triviaal, maar na verloop van tijd groeide steeds meer "gebonden". Tijdens hun verkering ze wisten Lindsay zou moeten terugkeren naar de Verenigde Staten en zou fataal uit elkaar, maar besloot om intens te leven het moment dat het zoeken naar de maximale geluk. Rubian wist wat het betekende om uit de buurt van zijn vriendin, hij wist wat hij voelde voor haar, maar niet tot op de dag van zijn vertrek kwam men besefte dat ze niet kon dat dragen. Vier jaar lang waren ze sterk, intens, eerlijk en oprecht met elkaar tot het laatste moment en dacht dat het mogelijk zou zijn om vrij te blijven nu Rubian niet weten. Lindsay goed. Ze ging naar de luchthaven de grond gelijk gemaakt, rode ogen en wanhopig, want ik kan niet blijven. Vermijd de onvermijdelijke kreet van beide pijn, tranen het voelde in de wedstrijd, dus Rubian was er en besloten om een ​​brief aan Lindsay schrijven. Het zou zeggen dat alles wat ik voelde en hoe zijn leven op zijn kop zette door zijn afwezigheid. Ik zou zeggen alles en zeggen verder besloten dat de beslissing om te nemen op een einde aan dit alles.

Beste Lindsay,


Ik zou graag willen dat u weet dat in mijn leven er nooit een enkele dag dat overtreffen in vreugde de dag dat ik haar ontmoette, maar ik zeg u, dat geen andere dag kon overwinnen in verdriet, de dag dat je vertrok. Onze momenten kon nooit worden geschreven, of overgenomen omdat ze werden beschreven en onze unieke weergaloos uniek. Ik vond dat in u niet aan mijn betere helft, maar mijn alles. Oneindig groot. De vrede vond ik in je glimlach, de schoonheid die ik zag in je gezicht, de oprechtheid van uw woorden zijn factoren die maakte het zo bijzonder dat je vergeet het zou menselijkerwijs onmogelijk. Alles over je maakte me gaan in een nieuwe wereld, maakte me geloven in de liefde en het bestaan ​​van het paradijs. Als we onze relatie begonnen, wisten we dat ze zou stoppen en we zouden uit elkaar zijn, sprak en besloten samen dat we prepararíamos voor. Dus we geloven. Maar hoe voor te bereiden op het verlies? Hoe voor te bereiden voor de afstand? Ik probeerde het en geloofde dat het mogelijk was om het te zien en dat breekt mijn hart brak ook te realiseren. Uw plaats van vertrek ook vertegenwoordigd het begin van mijn onophoudelijke pijn, de angst, de verschrikkelijke verdriet dat kwam over mij. Tot dat moment wist ik dat ik van je hield, ik hield van je, maar niet beide. Ik wist dat je wilde, maar niet wat je zo graag wilde. Ik moet bekennen dat doodsbang van de grootte en de kracht van de liefde onderschat. Ik dacht niet dat het zo moeilijk was om mezelf te bevatten, eenzaamheid verdragen, een hart dat gekke sterke beats tot ten minste gedachte, een gedachte die alleen denkt aan stoppen.
Tijdens onze verkering en ze allemaal beloftes nagekomen. Alle werden onderzocht, maar er is er een die nog moet worden voldaan en ik onvermijdelijk hebben niet de kracht om te doen en dus nam ik een onherroepelijke beslissing: Morgen zal ik beginnen naar Miami daar en ik hoop dat ik haar te vinden met open armen, klaar om te me horen. Er zal recht kijk in je ogen, laat het mijn tranen, ik zal zeggen dat ik van je hou en uiteindelijk vraagt:
- Lindsay, zal je met me trouwen?

Met liefde,

Rubian.

Ik kan natuurlijk niet zeggen of ze gelukkig waren altijd, maar ik garandeer dat Rubian en Lindsay nog steeds getrouwd en gelukkig leven in Miami.

Tekst van Tony Casanova - Auteursrecht en Rechten liggen bij de auteur.

Dit is een werk van fictie en elke gelijkenis met plaatsen, namen of gebeurtenissen berust volledig op toeval.

Español >>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>

Una carta a Lindsay.

La tarde era hermosa a la orilla del mar. El cielo azul intenso contraste con las formaciones blancas nubes. El tira y afloja ondas ruido branquinhas producido un sabroso, casi una canción de cuna, pero Rubian no estaba allí para dormir. Decidió ir a la playa a buscar la tranquilidad y la paz en escribir una carta al gran amor de su vida, la estadounidense Lindsay. La conoció en la Universidad, donde fue instalado como estudiante de intercambio. Procedente de Miami, Estados Unidos, Lindsay era una mujer hermosa joven que parecía muy alegre y sonriendo con el alma. Tan pronto como se conocieron Lindsay y pronto se convirtió en Rubian encantado con ellos y pronto comenzaron a salir. Inicialmente sólo una relación sexual trivial, pero con el tiempo creció cada vez más "atado". Durante su noviazgo sabían Lindsay tendría que regresar a los Estados Unidos y fatalmente haría pedazos, pero decidió vivir intensamente el tiempo que estaba buscando la felicidad máxima. Rubian sabía lo que significaba estar lejos de su novia, él sabía lo que sentía por ella, pero no hasta el día de su partida llegaron se dieron cuenta de que no podía soportarlo. Desde hace cuatro años eran fuertes, intensos, veraz y sincero con los demás hasta el último momento y pensó que sería posible mantener claro ahora Rubian no sé. Lindsay también. Ella fue al aeropuerto arrasados, los ojos rojos y desesperados porque no me puedo quedar. Evite el grito inevitable de tanto dolor, lagrimeo que se sentía en el partido, por lo que Rubian estaba allí y decidió escribir una carta a Lindsay. Se diría que todo lo que estaba sintiendo y cómo su vida patas arriba debido a su ausencia. Yo diría que todo resuelto y dicen, además, que la decisión de asumir un alto a todo esto.

Querida Lindsay,


Quiero que sepas que en mi vida nunca ha habido un solo día que superar con alegría el día que la conocí, pero yo os digo que ningún otro día podría superar la tristeza, el día que te fuiste. Nuestros momentos no se puede escribir o copiar, ya que se han descrito y nuestro único incomparablemente único. He encontrado en ti no a mi media naranja, pero mi todo. Infinitamente grande. La paz que encontré en su sonrisa, la belleza que vi en su cara, la sinceridad de sus palabras son factores que hicieron tan especial que te olvides de que sería humanamente imposible. Todo en ti me hizo entrar en un mundo nuevo, me hizo creer en el amor y la existencia del paraíso. Cuando empezamos nuestra relación, sabía que iba a parar y estaríamos separados, hablamos y decidimos juntos que prepararíamos para eso. Así que creemos. Pero, ¿cómo prepararse para la pérdida? Cómo prepararse para la distancia? Lo he probado y creía que era posible verlo y darse cuenta de que romper mi corazón también se rompió. Su salida también representó el inicio de mi dolor incesante, la angustia, la tristeza terrible que me ha pasado. Hasta ese momento supe que te amaba, yo te amaba, pero no ambos. Sabía que quería, pero no es lo que tanto deseaba. Confieso que aterrorizó a subestimar el tamaño y la fuerza del amor. Yo no creía que fuera tan difícil aguantarme, soportar la soledad, deja un corazón que late fuerte loco hasta por lo menos el pensamiento, un pensamiento que sólo piensa en ti.
Durante nuestro noviazgo y todos ellos hicieron promesas cumplidas. Todos fueron considerados, pero hay una que se deja de cumplirse y que, inevitablemente, no tienen la fuerza para hacerlo y así que tomé una decisión irrevocable: Mañana voy a embarcar a Miami y allí espero encontrarla con los brazos abiertos, listos para oírme. Habrá mirar directamente a los ojos, abstenerse mis lágrimas, voy a decir que Te amo y pedir eventualmente:
- Lindsay, ¿quieres casarte conmigo?

Con amor,

Rubian.

Yo, obviamente, no puedo decir si eran felices para siempre, pero le garantizo que Rubian y Lindsay siguen casados ​​y viven felices en Miami.

Texto de Tony Casanova - Copyright y derechos de autor reservados por el autor.

Se trata de una obra de ficción y cualquier parecido con los lugares, nombres o acontecimientos es pura coincidencia.